Березень 2020 року. У світі оголошено пандемію, в Україні запроваджують перший локдаун, а у Львові три студентки Українського католицького університету — Ельзара, Анна та Дарія — розмірковують над темою завдання для курсу з проєктного менеджменту. В Excel-табличку дівчата записують ідею: англійська для дітей зі Сходу. Вже за рік цей запис перетвориться на унікальний для України проєкт англомовного онлайн-менторства для дітей зі Сходу України та Криму — English to the East.
Одна з цих студенток — Ельзара Галімова, кримська татарка і частина українського народу, як вона сама про себе каже. Ельзара у сфері освіти й виховання молоді — людина не випадкова. У проєкт вона інвестувала насамперед свій досвід, отриманий завдяки роботі менторкою в Українській академії лідерства, участі в таборі «Джерела толерантності» (дитячий табір, який працює за методикою занурення в культури народів, що проживають в Україні. — Ю.М.), де вона представляла кримськотатарську культуру і працювала виховницею, а також викладанню в школі англійської мови. «Це мій власний фронт. Так я можу долучитися до позитивних змін, які стосуються війни та Криму,— зізнається Ельзара й додає — English to the East ми ще рік тому задумали не для оцінки, досі робимо його на волонтерських засадах, самі займаємося комунікацією, соцмережами, візуальною частиною, самі відбираємо учасників. І на цей проєкт, незважаючи на завантаженість на наших основних роботах, час знайдеться завжди».
Цієї весни дівчата проводять уже третій набір English to the East, який триватиме з березня по червень. За рік їхня команда зросла і до проєкту долучилася польсько-українська фундація «Птах». Учасників для кожного набору вони відбирають серед підлітків віком від 12 до 17 років, які живуть у Донецькій, Луганській областях та в Криму або є переселенцями з цих регіонів. Крім того, на програму менторства можуть подаватися діти, чиї батьки є чи були учасниками ООС (АТО). Пріоритет віддається підліткам із маленьких міст і сіл. Для участі в програмі необхідно вже вміти усно та письмово висловлюватися на прості теми англійською, мати мотивацію розвиватись і вчитись, а також бути готовим приділяти навчанню по 3–6 годин на тиждень. Підлітки, які заповнили мотиваційну анкету й успішно пройшли співбесіду, стають ментí (англ. mentee), тобто підопічними ментора.
Ментори своєю чергою теж проходять відбір: як і їхні майбутні підопічні, вони заповнюють анкети та проходять співбесіди з організаторками. Наставником може стати будь-хто, важливо тільки володіти англійською на рівні, вищому за середній, і бути готовим на волонтерських засадах упродовж трьох місяців принаймні раз на тиждень проводити зустріч із підопічним. Як для менті, так і для ментора участь у програмі безкоштовна. Загалом, у трьох наборах English to the East уже взяли участь 76 пар дітей та їхніх менторів, а лише впродовж одного набору, який триває 12 тижнів, учасники можуть провести понад 400 відеодзвінків у ZOOM!
Окрім індивідуальних онлайн-зустрічей менторів і менті, на English to the East є й групові тематичні розмовні клуби, куди спеціально запрошують носіїв мови та експертів. Відшукує експертів і багатьох носіїв мови Ельзара. «Взагалі, цей проєкт допомагає мені залучати до крутої ідеї друзів, знайомих, навіть друзів друзів, які є експертами в різних сферах. Хто б міг подумати, що завдяки таким знайомствам у наших розмовних клубах братимуть участь носії мови з Австралії», — розповідає дівчина.
Не просто англійська
На Facebook-сторінці English to the East написано: «Ми допомагаємо дітям боротися з ізоляцією через війну в Україні». Ельзара розповідає, що хоч спочатку проєкт і задумувався як англійська для дітей зі Сходу, він ніколи не був звичайним репетиторством і майже одразу вийшов за ці рамки. «Я теж знаю, як це — бути далеко від дому, — каже вона. — Діти, що пережили й переживають травматичний досвід, ізольовані — чи то в себе вдома на Сході, чи на новому місці після переїзду. Їхні батьки часто не можуть приділити увагу їхньому особистісному розвитку, навчанню, адже вони переймаються забезпеченням базових потреб. Тому важливо, щоб такі підлітки відчували турботу», — пояснює дівчина.
Відчуття, що про них турбуються, до дітей приходить від самого ментора, а також спільноти учасників і менторів English to the East різних наборів, які продовжують спілкуватися й підтримувати підопічних і після завершення програми. «У цих підлітків є з ким щотижня поговорити, є людина, котра запитає: «How are you?», котра реально піклується про тебе й зацікавлена в тобі», — розповідає Ельзара і відзначає, що на проєкт вони намагаються відібрати саме тих підлітків, із чиїх мотиваційних анкет зрозуміло, що така турбота їм потрібна найбільше.
З ментором підопічні English to the East не лише спілкуються англійською, а й обговорюють освітні можливості для менті й працюють над мініпроєктами. Так, на початку програми ментор і менті спільно розробляють план навчання, який допомагає їм уже за три місяці досягти невеликої мети, наприклад створити власну веб-сторінку, прочитати книжку або написати промову англійською. Щоб ця спільна робота була якомога ефективнішою, пари наставника та підопічного добираються так, аби поєднати їхні інтереси, навички та бажання, зробити їх корисними одне одному.
Прекрасний великий світ
Ще одна мета English to the East, за словами Ельзари, — показати підліткам, яким великим є світ за межами їхнього маленького міста чи села. «У підлітковому віці закладаються основні цінності людини, тому важливо показати, що ці діти є частиною нашого суспільства і вони можуть самі щось змінювати, розвиваючи себе. Їх треба всього лише заохотити», — зазначає дівчина. Для цього ментори проєкту обговорюють із підопічними освітні можливості, в тому числі ті, які доступні онлайн, а також беруть участь у воркшопах та вебінарах із протидії дискримінації та упередженням, учаться говорити з підлітками на складні й чутливі теми.
Однією з таких чутливих тем в Україні, на думку Ельзари, є цінність добросусідства у стосунках із представниками меншин, які проживають на території нашої держави: «До анексії ми завжди пишалися тим, що Крим — багатонаціональний півострів. Відповідно, Україна — багатонаціональна держава. Але, на жаль, у нас поки що не все добре із взаєморозумінням. Наприклад, зараз Рамадан, і я тримаю мусульманський піст, але мої знайомі немусульмани досі не знали, навіщо я його тримаю і в чому його особливості. Зі свого боку, я знаю, що таке, наприклад, Великдень, і вітаю знайомих із цим святом. Тому часто все, що я можу робити, — це пояснювати звичні для мене речі, бо розумію, що до 2014 року в людей просто не було чіткого уявлення про Крим та кримських татар».
Таку ситуацію, на думку Ельзари, можна виправити серйозними діалогами між дорослими, а також розмовами з дітьми як у школі, так і поза нею: «В таборі «Джерела толерантності» в нас ще у 2000-х роках були заняття з антидискримінаційної політики, політики ідентичності, толерантності не лише до національних меншин, а й до різних людських особливостей. Тому в мене особисто ніколи не було конфлікту ідентичності, я з дитинства вважаю себе кримською татаркою і водночас частиною українського народу».
Такі окремішність і відчуття ізоляції від більшості часом можуть відчувати й підлітки, які зазнали впливу війни на Сході України та окупації Криму. В English to the East знайшли свій рецепт вирішення цієї проблеми: «Зараз ми про них піклуємося, знаходимо їм компанію та забезпечуємо цікаве дозвілля на кілька місяців, а вже далі, після проєкту, підлітки самі знатимуть, що вони потрібні й можуть самостійно впливати на різні речі, тому не будуть ображені на Україну чи на весь світ», — каже Ельзара.
Фронт змін
Доки триває третій набір менторської програми, команда English to the East складає плани на майбутнє. На черзі веб-сайт і додаток для телефону, — так навчання стане більш інтерактивним. Окрім того, дівчата вже зареєстрували громадську організацію, що допоможе ініціативі розвиватися далі й відкриє нові можливості в пошуку партнерів. «В Україні є багато ініціатив, які працюють у цій сфері, але їм бракує впізнаваності та кооперації, — розповідає Ельзара. — Було б краще, якби ми всі між собою знайомились і робили щось спільне. Коли ти хочеш робити хороші речі, то слід прагнути, щоб усі могли долучитися до справи, а не перетворювати все на бійку за грант».
Саме можливість бути причетними до суспільних змін і соціальних ініціатив стимулює дівчат продовжувати займатися проєктом. Ельзара згадує: «У 2013 і 2014 роках я відчула, якими бездарними можуть бути мої знання. Бо бруківка летить, усе навколо горить, а я не вмію джгутом перетягти рану. Після пережитого безсилля в лютому-березні 2014-го тепер мені набагато легше, адже я знайшла свій фронт залучення до суспільних змін у нашій ініціативі».
На цьому фронті команді English to the East вдається витягнути з інформаційного вакууму підлітків, яких війна на Сході України, окупація Криму чи вимушене переселення позбавили освітніх можливостей. Бо всього лише за три місяці ці діти пізнають самих себе, визначають свої точки розвитку й починають усвідомлювати, що дім там, де нас розуміють і підтримують. Завдяки таким результатам Ельзара переконана, що найкращий рецепт змін — не сидіти на місці, а робити їх самим. Адже якби не зусилля Ельзари, Анни і Дарії, ідея про англійську для дітей зі Сходу могла б так і залишитися записом в Excel-табличці.
Більше інформації про участь у програмі онлайн-менторства English to the East можна знайти на сторінках ініціативи на Facebook та Instagram.
Створення цієї статті фінансується в межах проєкту «Розмаїття збагачує: висвітлення внеску етнічних, релігійних меншин та ЛГБТІ в українське суспільство» Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки, викладені в цій публікації, є відповідальністю авторів та необов’язково відповідають позиції Посольства.