Слідство вийшло на слід малолітніх убивць через кілька днів. За весь цей час у жодній сім’ї нічого не запідозрили. Більш того, мати 16-річного Джеймса забилася в істериці, побачивши перед своїми дверима поліцейських. Вона панічно боялася, що її син стане жертвою такого поширеного в Штатах насильства. Однак про те, що він сам стане вбивцею, вона не могла навіть подумати.
Коли в батьків підлітків пройшов шок, вони зібралися разом і спробували проаналізувати, що ж у вихованні робилося неправильно й у який момент було втрачено контроль над дітьми. Так і не знайшовши відповіді, у розпачі вони звернулися до американської громадськості. На їхню думку, всі зусилля з виховання дітей добрими й порядними перекреслили відеопродукція й комп’ютерні ігри, які діяли розтлінно. Відповідальність, дисциплінованість, чуйність, які вони намагалися виховати у своїх дітей, переважив потік насильства, жорстокості й демонстративної безкарності, що ллється з екранів і моніторів. Звісно, вину за скоєне ні із себе, ні зі своїх дітей вони знімати не збираються. Просто намагаються достукатися до кожного американського (а може, й не тільки американського) батька й матері, бо кожний із них може опинитися на їхньому місці.
З цим цілком співзвучні результати соціологічного опитування, присвяченого проблемам сексуального виховання дітей. Як виявилося, дві третини опитаних віддають перевагу перекласти усю відповідальність у цьому питанні на плечі шкільних учителів. Більшість батьків заявляють, що розмов на теми утримання від сексу, запобігання абортів і захворювань, що передаються статевим шляхом, підлітки просто уникають. Зате в школі всі ці теми можуть бути вивчені в наказовому порядку. Вже до моменту вступу в тинейджерський вік школярі, на думку їхніх батьків, мали бути докладно поінформовані не тільки про наслідки абортів і загрозу зараження, а й про складніші речі, включаючи нетрадиційну сексуальну орієнтацію, наслідки згвалтування, психоемоційні травми «вільної любові». Більш того, батьки вимагають, щоб на уроках їхнім дітям давали цілком конкретну інформацію про те, де і як можна перевіритися на ВІЛ, куди звертатися у випадку згвалтування, із ким обговорити проблему сексуальної несумісності зі своїм партнером.
Результати цього опитування показали, які серйозні зміни громадської думки відбулися в країні після 1981 року — коли проводилося аналогічне масове опитування. Тоді 70 відсотків американців вважали, що сексуальне виховання дітей потрібно починати тільки в коледжах, а до цього цілком достатньо знань, які вони отримують удома. Інші 30 відсотків узагалі покладалися на свої власні сили. Двадцять років тому лише 60 відсотків батьків вважали за необхідне інформувати своїх дітей про захворювання, що передаються статевим шляхом. Зараз таких батьків 98 відсотків. Тоді на необхідності говорити з дітьми про наслідки абортів наполягали 35 відсотків батьків, зараз — 79. А обговорювати проблеми гомосексуалізму 1981 року вважали потрібним не більше 30 відсотків батьків проти теперішніх 76.
Соціологи й педагоги вважають, що подібні зміни в батьківському сприйнятті сексуальної освіти в школі прогресивні. Вже те, що, усвідомлюючи свою безпорадність у даному питанні, вони довіряють вирішення проблеми фахівцям, звучить досить обнадійливо. Можливо, наступне опитування покаже бажання американських батьків ввести як обов’язковий шкільний предмет дисципліну «Як не стати вбивцею».