Варто порадіти, що 18 лютого набрав чинності наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 року № 1646, яким затверджено Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) (далі-Порядок реагування) та Порядок застосування заходів виховного впливу) Його поява означає, що відтепер школи не зможуть заплющувати очі на факти цькування, які траплятимуться в їхніх стінах, не відбудуться відпискою -мовляв, "дякуємо, взяли до уваги", а матимуть чіткий алгоритм дій на випадок булінгу, якого зобов'язані дотримуватися.
Цей наказ було прийнято на вимогу Закону "Про освіту" (ст.64), в якому зазначено: "Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (тобто МОН) розробляє та затверджує план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти, порядок реагування на випадки булінгу (цькування), порядок застосування заходів виховного впливу".
Батьки підтримали появу міністерського наказу про реагування на булінг. Адже трапляються випадки, коли керівники шкіл воліють не виносити сміття з хати. Ми отримуємо багато повідомлень від батьків про те, як важко їм буває добитися, щоб школа не залишалася осторонь фактів цькування їхніх дітей і належним чином реагувала.
Наказ про реагування на булінг погодили уповноважений президента Україна з прав дитини, голова Національної поліції, керівник Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та чотири міністри. 3 лютого 2020 року наказ зареєстровали в Міністерстві юстиції України під № 111/34394 і 18 лютого його було опубліковано. Тобто документ пройшов усі можливі процедури: його писали, правили, погоджували, але забули запитати в агентів змін -директорів шкіл, чи хочуть вони змін.
Виявляється, не хочуть. Бо…. По-перше, якщо вони раптом якось не так відреагують, не те напишуть або назвуть булінгом те, що не є булінгом, - батьки подадуть на них скаргу, позов. Жахи жахезні! По-друге, треба скасувати Порядок реагування і написати так, щоб коли раптом щось не так, то щоб нікому (особливо директорам закладів освіти - агентам змін) нічого не було. І головне - щоб у назві Порядку реагування на випадки булінгу (цькування) не було слова "булінг", бо вони ж не судді, аби визначати, булінг то чи ні. Це поведінка, вчинки, що містять ознаки булінгу. Булінгу немає, є ознаки… Тому висновок: Порядок реагування треба скасувати.
Саме таку несподівану ініціативу ми маємо від директорів столичних шкіл. А тим часом булінг (цькування) триватиме, і якщо Порядку реагування немає, то можна не реагувати.
Прикро. Прикро, що окремі особи бояться взяти на себе відповідальність. Прикро, що дехто боїться називати речі своїми іменами.
Нічого дивного. Бути "деким", "окремими особами" - занадто просто. Бути особистістю з власною точкою зору, яка відрізняється від колективної думки більшості, - ой як непросто. Страшно, складно, незрозуміло, невідомо...
Моя хата скраю… Як же важко змінити звичне продовження цього прислів'я "нічого не знаю" на "ворога першим зустрічаю". Чи "речі своїми іменами називаю". Невже так складно? Булінг - це булінг. Цькування - це цькування.
Дітей цькують, вони стають затурканими, відлюдькуватими, інколи навіть вчиняють самогубство. Але то не булінг, лише ознаки... Прикро, що агенти змін насамперед дбають про свою сорочку і бояться нести відповідальність за те, що назвуть речі їхніми іменами. Яка ціна вашого словоблудства? Життя, майбутнє, мрія. Але це може почекати, головне - щоб білі рукавички агентів змін залишалися білими.
Ще рік тому поняття булінгу (цькування) взагалі не було у правовому полі, але від цього саме явище не переставало існувати й квітнути буйним цвітом. Нарешті 19 січня 2019 року, можливо певною мірою й завдяки діям ГО "БАТЬКИ SOS", яке сприяло розголосу випадків жорстокого поводження з дітьми, було внесено зміни до законодавства. Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнили статтею 1734"Булінг (цькування) учасника освітнього процесу", ав Закон України "Про освіту" внесли визначення поняття "булінг" та типові ознаки булінгу (цькування):
-систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
Внесено зміни до Кодексу й Закону. Є визначення поняття, ознаки, санкції,отже далі справа -за підзаконними актами. Нарешті після року дії змін та трьохсот із лишком рішень судів про булінг і не булінг приймають Порядок реагування, попередньо погоджують, публікують, але ж ні, почекайте… Напишімо краще не чітко, проте безпечно. Краще, щоб ішлося не про булінг (цькування), а про поведінку чи вчинки, які містять ознаки булінгу.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення йдеться про притягнення винуватців до адміністративної відповідальності за випадки булінгу. Саме суди визначають, було адміністративне правопорушення чи ні. Але для того, щоб матеріали справи про булінг потрапили до суду, поліція має провести розслідування. А для того, щоб поліція провела розслідування, директор закладу освіти мусить повідомити поліцію упродовж доби. Крім повідомлення в поліцію, він повинен також скликати комісію, яка встановить усі обставини; підписати протокол засідання комісії, в якому (якщо та прийме рішення про наявність обставин, які обґрунтовують інформацію, викладену в заяві про булінг) комісія має визначити:
- потреби сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах;
- заходи для усунення причин булінгу (цькування);
- заходи виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування);
- рекомендації для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;
- рекомендації для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
Що є незаконного в таких діях? "Ми не судді, не повинні визначати, був булінг чи ні", -кажуть деякі директори шкіл. Але ж тут, як бачите, від директорів і не вимагається бути суддями, вимагається лише бути Людьми. Нічого протизаконного в діях, передбачених Порядком реагування на булінг, немає.
Тепер міністерський наказ, у якому прописано Порядок реагування, хочуть скасувати . Цього не можна допустити. Якщо його не буде, як тоді захистити наших дітей від цькування?