Не відкидаючи того факту, що вітчизняні агротрейдери можуть дещо вільно інтерпретувати польські закони і порушувати встановлені правила транзиту продукції, постачаючи її на територію Польщі, зазначимо, що українське зерно не телепортується з українських елеваторів на польські, і без добровільної участі польських покупців і певних посадовців здійснення подібних операцій було б неможливим. Впроваджуючи односторонні і не цілком ринкові заборони, польський уряд повинен контролювати їхнє виконання на своїй території. Про це пише Микола Гаврись, кандидат економічних наук, директор АФ «Позитив», у статті «Зернова криза» у відносинах Польщі й України: аналіз без емоцій».
Польща є членом СОТ і ЄС, а отже, зобов’язана виконувати певні правила, і те, що вони інколи бувають невигідними, не дає законних підстав цього не робити.
У них немає війни й економічної кризи, порти Польщі не заблоковані, їхні підприємства не зазнають бомбардувань і не змушені займатися розмінуванням полів, часом самотужки. Крім того, лише з бюджету ЄС сільськогосподарські виробники Польщі щорічно отримують дотацій на суму від 2 до 4 млрд євро, польський бюджет також передбачає подібну допомогу. То не дуже зрозуміло, чому польські фермери не здатні витримувати конкуренцію і вимагають повного ембарго на певні види продукції з України.
Досить агресивна риторика, в якій українська сторона, як правило, виступає винною, вже не вперше спливає у Польщі саме напередодні виборів. Праві політики чомусь дозволяють собі у популістській риториці використовувати «українське питання» і намагаються робити Україну «дівчинкою для биття». Наголосимо, що в Україні перед виборами нічого подібного у будь-яких суттєвих масштабах не відбувається. Мабуть, нашій державі не слід було підливати масла у вогонь, подаючи на сусідів скаргу до СОТ, але і Польща наразі не демонструє волі до врегулювання ситуації.
З іншими матеріалами автора можна ознайомитися за посиланням.