Про це у своїй статті для ZN.UA пише директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак.
За його словами, Формально можна фіксувати доларове зростання обсягів збройового експорту. Але спеціалісти чудово знають, що купівельна спроможність долара впродовж останнього десятиліття впала наполовину, отже реально залишилося не так і багато аргументів на користь національної гордості за успіхи в торгівлі зброєю. Понад те, заяви ряду українських політиків і чиновників, буцімто Україна все ще входить у десятку лідерів збройового експорту, як мінімум некомпетентні.
Експерт зазначає, що однією з причин такого стану речей є слабке розуміння новою командою спецекспортерів кон'юнктури ринку та особливостей роботи з посередниками.
Як приклад В. Бадрак наводить відносини з Латинською Америкою. Так, якщо стосовно поставок бронетехніки в Перу просто немає ясності, то Бразилія, що мала намір придбати українські танки й налагодити масштабне співробітництво з ВАТ «Мотор Січ», за неофіційними даними, відмовилася від військово-технічного співробітництва з Україною. Причому зовсім не через технічні характеристики танка.
«Обізнані люди кажуть, що бразильська сторона була ошелешена, коли після підписання документа про співробітництво з Мінпромполітики України один із заступників генерального директора «Укрспецекспорту» заявив про необхідність заново домовлятися - уже з керівництвом «Укрспецекспорту» і «Укроборонпрому». Таке правонаступництво всередині української влади, точніше - його відсутність, кажуть, викликало шок. Тим більше що й міністра оборони Бразилії, прихильного до ВТС з Україною, примусили піти у відставку, причому ставлення до закупівель техніки українського виробництва виявилося не останнім питанням у списку претензій до чиновника».
За інформацією експерта, схожа ситуація і з імовірністю поставок Індії керованих авіаційних ракет Р-27. Індійці, які гостро потребують авіаційного озброєння, погодилися навіть із завищеною вартістю ракети, але угода в кілька сот мільйонів доларів не рухається до підписання. Фахівці кажуть, що виробник ракет ДАХК «Артем» просто не може відпрацювати схему, а спецекспортери не мають можливості впливати на це підприємство, - в «Укроборонпром» воно не потрапило, Мінпромполітики ж уже немає на менеджерській карті країни.
Ще один холдинг, який незрозуміло кому підпорядковується, - ДАХК «Топаз», зробив два комплекси радіолокаційної розвідки «Кольчуга-М» (а підприємство виробляє ці комплекси виключно під замовлення), і тепер уже півроку не може їх реалізувати. На думку близьких до підприємства осіб, 48 млн. дол. Україна не може заробити з досить банальної причини - нездатність конкретних людей домовитися між собою.
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Валентина Бадрака «Збройовий мільярд».
