Із 2016-го поставки російського дизпалива зросли більш як удвічі. Силоміць купувати не змушували, працювали прості ринкові механізми - ціна плюс сервіс, коли паливо на мінімальній ринковій вартості відвантажувалося стабільно й оперативно. У 2019 р. імпорт із Росії збільшився на 18,6% і сягнув 45% ринку. Більше на ринку дизпалива нічия частка не збільшилася.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Сергій Куюн, директор ТОВ "Консалтингова група А-95". За його словами, без роботи залишилися навіть "морські" імпортери, які "по непарних числах" скубли травичку в південних регіонах.
"Навесні в Одесі та Херсоні стало вигідніше привозити трубопровідний дизель, аніж доправляти його морем. Кілька трейдерів повідомили, що вирішили відмовитися і від білоруських контрактів на поточний рік, - оптовикам стало важко конкурувати з російським продуктом. Динаміка першого півріччя свідчила про те, що в 2019-му російські обсяги могли охопити 50% ринку. У відомих політичних умовах така залежність виглядає вкрай небезпечною", - зазначає експерт.
"Їм (постачальникам дизпалива нафтопродуктопроводом. - С.К.) потрібно було самим себе контролювати, оптимально це до 200 тис. т на місяць. Тоді працювали б дорожчі альтернативні напрямки, ціна на ринку була б вищою, всі були б задоволені. Але, мабуть, було завдання зривати квіти, поки квітнуть", - каже в приватній розмові один із великих оптовиків.
Детальніше про наслідки введення мита на російські нафтопродукти читайте в статті Сергія Куюна "Гра почалася" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".