Присутня на українському ринку литовська компанія Вічунай груп, яка вже неодноразово заявляла про вихід з російського ринку, повідомила, що, попри свої публічні заяви про припинення закупівлі сировини для свого заводу, розташованого в Калінінградській області рф, відновлює закупку рибної сировини у повному обсязі і завантажує всі виробничі лінії на цьому підприємстві. У компанії пояснили, що такі відверто лояльні до росії кроки нібито є вимогою «потенційних покупців Вічунай Русь», хоча самих покупців компанія досі не спромоглася назвати, повідомляє сайт Литовського національного радіо та телебачення.
Член правління Вічунай груп Дайнюс Матіошайтіс повідомив, що потенційні покупці активів компанії в росії начебто вимагають, щоб на момент продажу завод мав повні запаси сировини, завантажені виробничі лінії і збережені робочі місця для співробітників і спеціалістів. У Вічунай груп пояснили, що не хочуть створювати незручні умови новим імовірним власникам, тож відновлять закупівлю сировини.
«Якщо ми не будемо купувати необхідну сировину зараз, новому власнику доведеться чекати кілька місяців, перш ніж можна буде поповнити склади та перезапустити виробництво. Знаючи це, покупці хочуть підстрахуватися і отримати функціонуючу компанію. Щоб завершити операцію якнайшвидше і повністю покинути росію, ми вирішили виконати це бажання потенційних покупців», – сказав Дайнюс Матіошайтіс.
В той же час потенційні покупці заводу досі не названі. Починаючи з березня, Вічунай груп дає суперечливі пояснення щодо зупинки свого заводу у місті Совєтськ Калінінградської області та виходу з росії.
Зокрема, перше офіційне повідомлення про це з’явилося 15 березня. Компанія оголосила, що начебто на процес виходу знадобиться «3-4 місяці». Потім ця заява була фактично повторена 8 квітня. 5 квітня було заявлено, що лише зараз компанія найняла консультантів, і на процес пошуку покупців піде ще 3 місяці. Після низки скандалів у Литві та Україні Вічунай груп оголосила, що вже складено список із 30 покупців, і продаж може відбутися через два місяці. 1 червня компанія оголосила, що не купує нову сировину і виробництво «автоматично зупиниться, коли закінчиться наявна сировина». 3 червня Вічунай груп повідомила, що «вихід з російського ринку буде завершено до кінця цього літа».
Як вже повідомляли ЗМІ, бізнес Вічунай груп контролюється мером Каунаса Вісвалдасом Матіошайтісом, якого підозрюють у зв’язках з кремлівськими спецслужбами ще з радянських часів. Російський завод компанії кредитувався державним російським банком ВТБ, який у 2009 році видав кредит Вічунай груп на 400 млн рублів, а у 2011 році – на 1 млрд рублів. Вічунай груп постачала свою продукцію безпосередньо до ФДБУ «Комбінат харчування №4» та ФДБУ «Комбінат харчування «Кремлівський»», які входять до складу Управління справами президента російської федерації. За інформацією Литовського національного телебачення і радіо, продукція компанії продається в Криму і на Донбасі.
Також ЗМІ знайшли ознаки того, що Вічунай груп не збирається продавати завод або готує фіктивну угоду. Так, влада Калінінградської області спростувала плани Вічунай груп продавати завод і йти з російського ринку. Колишній уповноважений з прав людини у Калінінградський області, в якого взяли коментар журналісти Youtube-каналу «Редакція», заявив, що «є 100 законних способів», як фіктивно продати завод.
Тому не дивно, що на нову заяву компанії вже доволі скептично відреагували відомі литовські журналісти Марюс Лаурінавічюс (старший аналітик Вільнюського інституту політичного аналізу) та Андрюс Тапінас, який прославився збором коштів на Байрактар для захисників України. Вони сприйняли її як підтвердження раніше висловлених ними підозр про відсутність у Вічунай груп намірів покидати російський ринок.
Хочеться поставити питання власникам компанії Viciunai-Group: як часто вони збираються «змінювати свідчення?». У своєму прес-релізі ще у квітні вони оголосили значній кількості українських ЗМІ, що їхній завод в росії працює на довоєнному запасі сировини, і щойно запаси закінчаться, завод у Калінінградській області припинить свою діяльність. І от тепер сировину знов закуповують, завод у країні-окупанті продовжує працювати ще невизначений термін. Тобто, українське і литовське суспільство просто пошили в дурні?