В Україні проводиться моніторинг боргових показників лише одного з чотирьох інституційних секторів економіки – сектору загального державного управління. Про це у своїй статті для DT.UA пише Василь Башко.
Автор вказує, що традиційним показником величини рівня боргового навантаження в Україні є державний та гарантований державою борг, який постійно перебуває у фокусі уваги. При цьому, у 2008 році даний показник становив лише 6% від обсягу сукупного неконсолідованого боргу всіх інституційних секторів економіки.
Порівнюючи боргове навантаження уряду з аналогами для інших країн, в Україні, як вказує Башко, помилково співставляють державний і гарантований державою борг з боргом сектору загального державного управління (general government). Дані показники близькі, але не тотожні.
"Відмінність полягає в тому, що гарантований державою борг - це переважно зобов'язання держкорпорацій, які не входять до сектору загального державного управління (СЗДУ). З іншого боку, державний і гарантований державою борг не враховує боргових зобов'язань місцевих органів влади", - вказує автор.
Крім того, за його словами, у розвинених країнах зовнішній борг - зобов'язання перед нерезидентами - не визначається окремо, оскільки в умовах мобільності капіталів цей показник малозначущий.
"Сектор загального державного управління - це лише один із чотирьох інституційних секторів економіки (сектору фінансових корпорацій, сектору нефінансових корпорацій, сектор домогосподарства НКГО – ред.) в Україні не проводиться", - йдеться в статті.
Автор зазначає, що уряди, користуючись цим через бажання приховати своє реальне фінансове становище, вигадують схеми здійснення витрат таким чином, аби вони не впливали на показник дефіциту бюджету та на борг.
Детальніше про стратегію боргової політики України читайте у статті Василя Башка "Стратегія боргової політики - не тільки галочка в плані реформ" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".