В українській практиці державні закупівлі здійснюються здебільшого хаотично і волатильно. Через відсутність пріоритетних і стратегічних планів використання інструменту державних закупівель для стимулювання економічного розвитку і зайнятості, а також за використання переважно цінового критерію оцінювання тендерних пропозицій (99%!) рівень проникнення імпорту в сектор державних закупівель України досягає 38%.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Ігор Гужва, кандидат економічних наук, експерт CMD-Ukraine. На його думку, ці факти принципово відрізняють українську політику у сфері державних закупівель у загальносвітовому вимірі. Адже в умовах хронічного дефіциту платіжного балансу, скорочення виробництва та зниження рівня зайнятості інструмент державних закупівель повинен бути спрямований саме на стимулювання зайнятості і виробництва в рамках національної економіки.
Так, за словами автора, у 47 країнах світу з найбільшими економіками (США, ЄС, інші країни ОЕСР, Китай, Індія, Індонезія, Тайвань, Аргентина) під вимоги до локалізації підпадає близько 6% державних закупівель, що оцінюється в суму, яка перевищує 423 млрд дол. США. Щонайменше 10 млрд дол. США імпорту щорічно обмежується вимогами до локалізації в державних закупівлях цих країн.
Детальніше про проблеми в сфері держзакупівель читайте в матеріалі Ігоря Гужви "Державні закупівлі як інструмент формування промислової політики" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".