До кінця року в Україні буде зареєстрований перший продукт харчування із захищеним географічним зазначенням - гуцульська овеча бриндзя. Цей вид сиру, який виготовляють вівчарі Карпат, отримає марку, яка засвідчить його високу якість, багатовікову традицію виробництва і зв'язок із територією, на якій його виготовляють. Коньяк, шампанське, пармезан… це теж продукти із захищеним географічним зазначенням. Українські продукти не гірші.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Роман Якель. За його словами, овеча бриндзя може похвалитися багатовіковою історією. Бо виготовляють її жителі Карпатських гір - у Польщі, Румунії, Словаччині та в трьох областях України: Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій - ще з XIV ст. В гуцулів вона вважається більш витриманою, гострішою й тому смачнішою.
"Але праця вівчарів рік у рік втрачає популярність, бо вона важка й недооцінена. Вівця дає молоко для сиру тільки чотири місяці на рік (120 днів), а утримувати її треба цілорічно. Овечий сир нині коштує недорого - 100–120 грн за кілограм, максимум - 150–200 грн під час проведення фестивалів. І зовсім не дивно, що поголів'я овець в Україні зменшується. За даними Держстату, нині загальне стадо овець і кіз у господарствах населення не дотягує до 1,4 млн голів. А ще 10 років тому це поголів'я перевищувало 2 млн особин, - зазначає оглядач. - Ринок бриндзі поки що вельми обмежений. Нині її споживають переважно в карпатському регіоні, де й виробляють. Люди купують бриндзю здебільшого на полонині або вдома у вівчаря. І це не дає можливості підвищити не неї ціну. Ще одна проблема - ця назва ніяк не захищена від вільного (вважайте - незаконного) використання: нею можуть користуватися будь-які виробники й торговці на внутрішньому ринку".
Детальніше про реєстрацію українських продуктів харчування з географічним зазначенням читайте у статті Романа Якеля "Біле золото Карпат" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".