У Туреччині у розпалі обвал національної валюти, і облікова ставка 24%, річна інфляція 25,5%, і президент очолює уряд, а Міністерство фінансів - зять президента. Але, незважаючи на весь цей букет, Туреччина привернула 2 млрд дол. від зовнішніх інвесторів на п'ять років під 7,5% річних. І навіть це насправді дуже дорого, тому що в квітні 2018-го Туреччина розміщувала десятирічні облігації під 6%. Україна ж при всій декларованій макростабілізації, оптимістичному прогнозі щорічного зростання ВВП мінімум на 3,4%, річній інфляції до 8,9%, підтримйі МВФ, кредитному рейтингу B-/B і стабільному прогнозі від Standard&Poor's радіє, що залучила кредитні кошти під 9,75%.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Юлія Самаєва. На її думку, ми вийшли на ринки в найгірший час, і нас буквально пошматували спекулянти.
"В лютому-березні вартість залучення коштів на зовнішніх ринках була набагато нижче. Аргентина столітні бонди під 7,1% розміщувала, Єгипет - десятирічні по 6,5%, Гана - одинадцятирічні по 7,6%. Все, що нам було потрібно, щоб стати з ними в ряд, - позитивний сигнал від місії МВФ, яка як раз в лютому була в Україні, - зазначає оглядач. - Ми його не отримали. Для президента важливіше було не втрачати темпи нарощування прибутку напередодні виборів, ніж виконувати вимоги МВФ. Навіть тінь Антикорупційного суду турбувала гаранта і його трьох друзів. І тепер українці будуть оплачувати додаткові відсотки по кредитах, яких взагалі могло не бути, - податок на президентську жадібність".
Детальніше про те, чому Україні так дорого обходяться зовнішні кредити, читайте в статті Юлії Самаєвої "Податок на жадібність" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".