Не можна вважати, що в Україні, яка самостійно видобуває щорічно близько 20 млрд кубометрів газу і споживає близько 30 млрд, немає ринку газу. Про засилля імпорту теж не йдеться. Однак замість того щоб впроваджувати власний газовий хаб, країна воліє визнавати себе залежним від імпорту недоринком.
Тому в своєму ціноутворенні орієнтується на газові індекси ТТF на хабі в Амстердамі (Нідерланди). Чи правильно вона робить хоча б це, аналізує редактор відділу мікроекономіки та бізнесу ZN.UA Сергій Следзь.
Хаб у Нідерландах вважається досить ліквідним, але:
- він не найближчий до України;
- звідти не здійснюються реальні поставки газу в Україну;
- мова в цьому разі не про профіцитний ринок, адже Нідерланди втратили статус великого газового постачальника Європи. Ба більше, країна перетворюється на нетто-імпортера газу, і вже зараз газу власного видобутку не вистачає для покриття піків споживання взимку.
Все це призводить до підвищення цін для українського споживача.
«Не дуже зрозуміло, чому транзитна Україна, яка самостійно видобуває 70% споживаного нею газу, повністю покладається у своєму газовому ціноутворенні на Амстердам, та ще й приплюсовує до ціни вартість віртуальної доставки? Чому, наприклад, проблеми, пов’язані із землетрусами в Нідерландах, або сніг, що випав у Німеччині й Бельгії, мають позначатися на платіжках українських споживачів?», - розмірковує автор.
Крім того, незрозуміло, яким чином в остаточній ціні газу враховується різна якість «імпортного» й українського газу? Тим більше що на найбільшому родовищі в Нідерландах Гронінген видобувається низькокалорійний газ.
Але інформації про застосування в Україні коригувальних коефіцієнтів для врівноваження цін на газ різної якості виявити не вдалося. Хоча метод імпортного паритету саме передбачає обов'язковий облік (за допомогою коефіцієнтів) і якості газу, і інтересів учасників ринку та держави зі споживачами. І від цього обліку залежить, якою буде остаточна ціна на товар: доступною і обґрунтованою чи максимально можливою.
«Складається враження, що Україна використовує індикатор в такий спосіб, щоб виправдати максимально можливу ціну на своему внутрішньому ринку. Адже відтоді, як ціни штучно прив’язали до котирувань на європейських хабах: спочатку 2016 року – до німецького NCG, а в січні 2020-го – до TTF в Амстердамі, ціни в Україні в опалювальний сезон зрівнялися з цінами в Європі, попри те, що наша країна імпортує менш як третину від споживаного газу», - зазначає Следзь.
Фактично українцям продають дешевий вітчизняний газ за піковими цінами в Європі. Приблизно те ж саме стосується імпортного газу, який закачують до сховищ у період міжсезоння за найнижчими цінами.
Чому українці переплачують і хто від цього у виграші, читайте в статті Сергія Следзя « Український газ з доставкою з Нідерландів» у ZN.UA.