За даними МВФ, середній темп падіння промислового виробництва у країнах із жорсткими заходами соціального дистанціювання становив 15%. А у країнах з мінімальними монетарними та фіскальними стимулами падіння промислового виробництва посилювалося до 22%. Тому Україні необхідно припиняти надшкідливу під час пандемії практику хаосу і неузгодженості в державному секторі управління та формувати комплексну стратегію захисту від пандемії COVID-19 населення і бізнес-структур, особливо тих категорій населення і сфер діяльності, що найбільше постраждали. Про це у своєму тексті для ZN.UA пише експерт Інституту економікі та прогнозування НАНУ Євгеній Редзюк.
Він переконаний, що перш за все необхідно забезпечити фінансуванням медиків, систему тестування на COVID-19, чіткі протоколи якісного медичного обслуговування, превентивні заходи і стандарти охорони здоров’я під час пандемії. Крім того, провідними фінансово-економічними інструментами під час пандемії COVID-19 і в післякризовий період є:
1) активізація фіскально-монетарного та фінансово-інвестиційного механізму стимулювання попиту у населення й бізнес-структур, а також підтримка достатньої ліквідності в банках і компаніях;
2) подальше зниження облікової ставки НБУ;
3) своєчасні валютні інтервенції;
4) перегляд і покращення резервних норм для банків і страхових організацій;
5) надання ширших можливостей проводити операції репо з цінними паперами;
6) впровадження програми надання пропозицій і викупу державних облігацій для підтримки і поглиблення вітчизняного фінансового ринку;
7) надання боргових відстрочок або компенсаційних механізмів для найбільш постраждалих сфер діяльності (пасажирські перевезення, туризм, ресторанно-готельний бізнес, сфера обслуговування і розваг тощо);
8) впровадження цільових програм перепідготовки безробітних під перспективні сфери діяльності (програмування та обслуговування ІТ-сфери, декарбонізоване виробництво, фармацевтика, робототехніка, біотехнологічне виробництво, вирощування екологічно чистої та унікальної продукції тощо);
9) надання відстрочки за податковими зобов’язаннями для найбільш постраждалих сфер діяльності;
10) впровадження державних програм підтримки і супроводження експорту несировинного бізнесу (активізація торгово-економічних представництв при посольствах, допомога в логістиці, страхуванні та ін.).
Запропоновані заходи можуть суттєво посприяти відновленню економіки України та підвищать її конкурентоспроможність, але при цьому необхідно чітко розрахувати можливості та масштаб такої підтримки.
Детальніше читайте в тексті "Відновлення у другу хвилю" від експерта Інституту економікі та прогнозування НАНУ Євгенія Редзюка.