Євросоюз моє змогу припинити купівлю російської нафти та газу, а разом з цим закінчити всілякі маніпуляції та лобізм, які прикриваються «економічною безпекою». Механізмі вже існують. Про це пише група авторів для ZN.UA у статті - «Росія маскується, щоб повернути свої нафту і газ в Європу. Як її зупинити».
Угода про асоціацію Україна—ЄС (УA) має прямий стосунок до торгівлі, транспортування/транзиту енергетичних товарів. В одній із статей Угоди зазначається: «Сторона не повинна нести відповідальності за переривання або скорочення постачання... якщо Сторона не має можливості постачати енергетичні товари внаслідок дій, пов’язаних з третьою країною». Також в Угоді вказано: «Заходи, пов’язані з суттєвими інтересами безпеки» дозволяє Сторонам вживати «будь-яких заходів, які вона вважає необхідними для забезпечення власної безпеки...».
Автори також нагадують, що безпідставно вважається, що продовження транзиту газу через газотранспортну систему України після завершення дії чинного договору між «Газпромом» і «Нафтогазом» стане гарантією від ударів по газовій інфраструктурі України. Як показують останні два роки, це не так.
"Таким чином, за обставин зовнішньої агресії Україна не зобов’язана будь-що забезпечувати транзит нафти та газу з Росії до окремих країн ЄС, особливо беручи до уваги те, що як Угорщина, так і Словаччина та Австрія мають технічні можливості диверсифікувати постачання енергетичних ресурсів", - пишуть автори.
Що потрібно зробити?
З огляду на наведене вище Європейській комісії було би варто запропонувати Раді ЄС внести зміни до Регламенту 2022/879 від 3 червня 2022 року та скасувати пункт 3 (d) (Article 3m) щодо дозволу на імпорт нафти з РФ по нафтопроводу з установленням перехідного періоду — до 1 січня 2025 року.
Російський газ ніколи не перебував у санкційних пакетах ЄС офіційно. Проте ЄС ухвалив рішення, щоб якнайшвидше замінити і припинити залежність від усього російського викопного палива, включаючи газ. 18 травня 2022 року було представлено план REPowerEU, що містить заходи, як цього досягти, але не містить чітких термінів, коли в ЄС не буде російських газу і нафти. В ЄС наявні тенденції збільшення імпорту LNG із РФ і продовження імпорту трубопровідного газу в країни Центральної Європи.
Також Єврокомісія мала би підготувати і внести до Ради ЄС рішення з визначенням терміну заміни викопного палива з РФ і заборони/обмеження LNG і трубопровідних постачань газу походженням з РФ або які експортуються з РФ, за всіма можливими маршрутами транспортування.
Також автори нагадують, що в Україні досі є ті, хто готовий посприяти, аби Путін і надалі мав кошти на війну, — важливо лише отримати свою дещицю з того, прикрившись фіговим листком фальшивої турботи про енергетичну безпеку, а фактично сприяючи путінській стратегії обходу західних санкцій і повернення на ринок ЄС.
В статті вказано: "У середовищі українського тіньового енергобізнесу сформовано вертикаль впливу, яка має виконати формально європейське замовлення щодо збереження транзиту енергоресурсів через Україну. Віддзеркаленням цього є візит наприкінці серпня очільника «Нафтогазу» Олексія Чернишова до Словаччини і його прийом прем’єром Робертом Фіцо. Фактично ж цією вертикаллю заправляють із Москви, смикаючи ту чи іншу маріонеткову фігуру".