Жорстка риторика не означає, що Білорусь та Україна мають намір вводити один проти одного економічні санкції, пише оглядач відділу міжнародної політики ZN.ua Володимир Кравченко.
«Ми точно не будемо першими, хто піде на цей крок», - кажуть наші співрозмовники і на Банковій, і на Михайлівській.
Кравченко додає, що в Києві не чекають і того, що економічні санкції проти України введе і Лукашенко, хоча останній і загрожує цього зробити.
Причина, по якій обидві сторони не мають наміру поглиблювати кризу в українсько-білоруських відносинах - в структурі двосторонньої торгівлі.
"Але Білорусь входить в п'ятірку найбільших економічних партнерів України: у 2019 році, товарообіг між країнами склав 5,8 млрд дол. І наша країна залежна від сусідки по низці стратегічних товарів", - нагадує оглядач.
За українськими даними, за січень-липень 2020 року, частка білоруського дизпалива на українському ринку становить 30%, бензину А-92 - 99,7%, бензину А-95 - 66%, реактивного палива (для літаків) - 19%. Крім того, білоруси на 80% задовольняють потреби України в бітумі, використовуваного при будівництві автомобільних доріг.
Своєю чергою, і самому Лукашенку невигідно рвати економічні зв'язки з Україною, посилюючи тим самим залежність від Росії: в українсько-білоруському товарообігу Білорусь має позитивне торговельне сальдо і для Мінська наша країна - вигідний ринок збуту білоруської продукції. В тому числі і машинобудівної.
"А якщо Лукашенко знизить постачання нафтопродуктів в Україну, то це вдарить по його режиму, що живе з цих продажів. До того ж Білорусь користується і тим, що через її територію реекспортом йде постачання російських товарів в Україну, а українська продукція потрапляє на ринок Росії", - зазначає Кравченко.
Детальніше про те, чому Україна не вводить економічні санкції проти режиму Лукашенка, читайте в статті Володимира Кравченка "Заручники економіки" для ZN.ua.