Позбавлений будь-якої підтримки держави та місцевих органів, надто стурбованих земельним питанням, котеджною та іншою забудовою пасовищ і вигонів для худоби, він на очах зникає. Жителі сіл Кожухівка та Безп’ятне Васильківського району ще три роки тому утримували по кілька десятків корів, нині в першому з них залишилося три корови, у другому - чотири. І таких сіл, особливо поблизу Києва, дедалі більшає. Вчорашні виробники молока стають його споживачами. У результаті ціни на цю продукцію в ряді міст і райцентрів області вищі, ніж у столиці.
На базарі у Володарці, наприклад, молоко вмить розбирають по 9 грн. за літр. Молочарки признаються, що підняли ціни на 3-4 грн. іще влітку. Брали б і більше, але з’явилися конкуренти з Житомирської області, які збивають ціну. Але ближче до холодів ціни вони все одно підвищать.
По усій області стовпи обклеєні написаними від руки оголошеннями з таким змістом: «Закуповуємо корів. Оплата відразу на місці. Працюємо без вихідних». І телефони. Після дзвінка з’ясувалося, що київських заготівельників справді цікавить як об’єкт м’ясозаготівель не бички, а саме корови. Цей «товар» навіть у розпал літа, коли зелених кормів удосталь, досить ходовий. Платять по 9-13 грн. за кіло живої ваги.
Скільки бюрократичних ускладнень останнім часом накручено навколо корівок - на початку 2010 року навіть ухвалено закон про їх ідентифікацію та реєстрацію, який, зокрема, зобов’язує власника в семиденний строк після народження теляти фіксувати цю подію як документами, так і номерним знаком. До низки вже наявних контролюючих органів на комерційній основі створено нову структуру (послуги, зрозуміло, платні), яка здійснює реєстрацію та нумерацію худоби. Результатом такого ретельного обліку в усіх інстанціях є те, що дійних корів при найгострішому дефіциті молока відправляють на бойні.
Детальніше читайте в свіжому випуску "Дзеркала тижня. Україна" в статті Надії і Еліанди Гоцуенко "Катастрофічні плоди "молочного прориву"".