Депутати від "Блоку Петра Порошенка" зареєстрували у Верховній Раді законопроект, що дозволяє отримати в користування на 50 років сільгоспземлі країни фактично безкоштовно, незважаючи на дію мораторію.
Мова йде про законопроект №3002 про поліпшення інвестиційного клімату у сфері виробництва сільгосппродукції.
"Депутати з президентської обойми вдарили на поразку, зареєструвавши законопроект, що дозволяє красиво, без шуму, пилу і непотрібного "емоційного напруження" отримати в користування років так на 50 сільгоспземлі країни фактично безкоштовно. А й справді, хіба даремно людина президентом ставала" - пише у статті для ZN.UA оглядач Юлія Самаєва.
Автори ініціативи - депутати від "БПП" Анатолій Матвієнко (агрохолдинг "Авангард"), його напарник ще з часів партії "Собор" і за сумісництвом - голова передвиборчого штабу президента Порошенка в Івано-Франківській області Михайло Довбенко та ветеран "вінницької команди" гаранта Григорій Заболотний.
Цілі, звісно, благі - залучити інвесторів, наростити експортний потенціал, посилити продовольчу безпеку України.
"Для цього парламентарії, тісно пов'язані з господарем Банкової і, очевидно, які озвучують його погляд на питання, пропонують поширити дію Закону "Про угоди про розподіл продукції" на агропромисловість", - пише Самаєва.
Суть наступна: угода про розподіл продукції - один із способів залучити приватні інвестиції у видобувну промисловість. Інвестор за власні кошти здійснює пошук і видобуток корисних копалин на наданій йому державою у тимчасове користування ділянці і отримує за це частину здобутих ним корисних копалин.
Депутати пропонують аналогічну схему співпраці аграріям, надавши їм у користування сільгоспземлі держави і попросивши натомість частину вирощеної на них продукції.
Довгострокова основа - це 50 років, саме на такий строк можуть укладатися договори відповідно до законодавства, а потім можуть продовжуватися автоматично, за згодою сторін.
"От тільки впевненості в тому, що всі ці 50 років нові господарі будуть дбайливо ставитися до землі, немає. Занадто довгий термін планування бізнес-діяльності для України, в якій будь-який бізнес з окупністю у п'ять років вважається ризикованим і невигідним. Очевидно, що нові землевласники постараються вижати з землі все і відразу, адже хто знає, що буде через три роки, як зміниться законодавство, хто буде при владі, як буде в черговий раз перекроєний ринок?" - пише Самаєва.
При цьому, якщо для видобувачів корисних копалин встановлюються конкретні строки для пошуку, розвідки та видобутку, невиконання яких може бути підставою для розірвання такого договору, то від аграрних інвесторів, які хронічно працюють на межі рентабельності, держава нічого не вимагає і ніяких відшкодувань втрат не чекає.
Декларується, що держава щорічно повинна отримувати значний обсяг основних сільськогосподарських культур для наповнення держрезерву. Втім, про це йдеться у пояснювальній записці, у самому тексті документа конкретної процедури передачі товару немає.
"За змістом законопроекту, аграрний фонд не матиме виключного права на придбання продукції, виробленої в результаті аграрної угоди про розподіл продукції, - як державної частини, так і частини, залишеної у власності інвестора", - дивується адвокат Ірина Кузіна, керівник Харківського офісу ЮФ "Ілляшев та Партнери".
Законопроект передбачає припинення договорів оренди у разі підписання угод про розподіл продукції, а також заборону приватизації та передачі під заставу таких земель. Тобто чинний договір про оренду землі можна буде розірвати без згоди чинного орендаря. І для цього буде достатньо рішення КМУ укласти з новим інвестором угоду про розподіл продукції щодо ділянки, що вже перебуває в оренді.
Насторожує і той факт, що право користування земельною ділянкою на умовах угод про розподіл продукції набувається як шляхом проведення конкурсу, так і без нього. Причому згідно з проектом ідеться про землі, що вже перебувають у користуванні, і землі запасу (!). Зокрема, про землі, що виділені для науково-дослідних і навчальних цілей, перебувають у постійному користуванні державних і комунальних наукових установ, навчальних закладів, сільгосппідприємств. Тож може йтися про тисячі, якщо не про десятки тисяч гектарів.
Встановлюється спрощений механізм вилучення у нинішніх власників відповідних земель. Проект перераховує ряд загальних умов, які запускають процедуру відчуження, причому для цього вистачить хоча б однієї з них. Наприклад, недостатнє фінансування науково-дослідних робіт, що достатнім ніколи не було. Рішення про відчуження приймаються виключно урядом.
Експерти бачать в цьому "спробу надання Кабінету міністрів інструментів для перерозподілу земель". Як зазначає Самаєва, подібний підхід характеризується словосполученням "правове свавілля".
В частині земельних відносин Закон "про угоди Про розподіл продукції" буде мати пріоритет перед Земельним кодексом України. Право користування земельною ділянкою на підставі угоди про розподіл продукції виділяється в окремий вид прав на землю поряд з правом власності, постійного користування та оренди землі, зазначає Кузіна.
Все це складається "в гнітючий пазл", резюмує Самаєва: "Кабмін власноручно приймає рішення про відчуження державних земель, оскаржити яке юридично неможливо, сам же, без конкурсу, вибирає інвестора (підозрюємо, що з числа аграріїв, які перебувають у владі) і передає йому землю на 50 років. І мораторій діє, і латифундисти, що бажають поповнити свої земельні банки, задоволені. А значна частина переданої в Держрезерв продукції або гниє, або "йде" у невідомому напрямку, збагачуючи причетних чиновників. І вовки ситі, і вівці цілі, і вільному ринку землі вічна пам'ять, тому що надії на те, що, втративши будь-який інтерес до земельного питання, задоволені персони у владі просунуться в створенні цивілізованих умов його роботи, немає".
Більш детально про ризики прийняття законопроекту читайте в статті Юлії Самаевой "Землю не продадуть. Її подарують" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".