Стів Беннон покинув посаду головного стратега Білого дому. Але деякі його ідеї, зокрема сумнівні погляди на Китай, лишилися.
Про це на сторінках Newsweek пише оглядач Білл Пауелл, додаючи, що коли стало відомо про звільнення Беннона, багато хто сприйняв це як поразку президента Дональда Трампа і його близьких соратників. Переможцями ж вважалися, приміром, голова Національної економічної ради Гері Коен, який не хоче псувати статус-кво з Китаєм, наголошуючи, що Пікін може допомогти США приборкати Північну Корею, а також вирішити низку інших проблем.
Але так звані "глобалісти" у Вашингтоні ще не перемогли. У своєму прощальному інтерв'ю Беннон сказав, що не бачить реалістичного військового сценарію у питанні КНДР. І ці його слова суперечили офіційній позиції Білого дому, який допускає "будь-які варіанти". Також Беннон шокував своїми міркуваннями на тему торгівлі.
"Ми в стані економічної війни з Китаєм. Не варто соромитися говорити про те, що вони роблять. Це написано у їхній літературі. Одна з країн буде гегемоном через 25-30 років. І цю роль займуть вони, якщо ми не завадимо", - сказав Беннон.
Оглядач пише, що ця риторика була дуже перебільшеною, але не виключено, що екс-радник Трампа певною мірою мав рацію.
"Якщо відкинути слово "війна", картинка стає більш чіткою. У літературі і інших джерелах Китай говорить, що має намір повалити економічну владу США. А на найвищому рівні Компартії часто розмірковують, як це зробити", - пише американський оглядач.
Він пропонує розглянути програму "Зроблено в Китаї-2025", яку Пекін оприлюднив у 2015 році. За менш ніж 8 років країна хоче стати світовим лідером у передових інформаційних технологіях, електротранспорті, виробництві автоматизованих виробничих машин, а також в аерокосмічній і інших високотехнологічних галузях. Всі ці індустрії життєво важливі. Вони рухають вперед інновації, створюють мільйони добре оплачуваних робочих місць і роблять країни, які займають в них лідерські позиції, найбільш економічно конкурентноспроможними у світі.
Зважаючи лише на кількість населення, Китай завжди мав потенціал стати найбільшою економікою світу. В країні живе 1,3 мільярда людей, в той час як у США - лише 325 мільйонів. Але Пекін не може стати головною економікою світу лише завдяки кількості населення.
Згідно з планом до 2025 року, Пекін хоче, щоб китайські компанії виробляли 40% всіх компонентів і матеріалів для внутрішнього виробництва вже через три роки. А до 2025-го - 70%.
"Багато економістів і бізнес-лідерів вважають, що ці цифри надто амбітні. Але якщо Пекін зможе їх досягти, світова економіка зміниться, як і те, хто встановлює у ній правила", - йдеться в статті.
Автор зауважує, що плани Китаю не повинні нікого дивувати. Він нагадує про книгу колишнього чиновника з Міністерства оборони США Майкла Піллсбері під назвою "Столітній марафон: таємна китайська стратегія з заміни Америки в ролі глобальної суперсили". Вона базується на оприлюднених китайських документах і особистих зустрічах Піллсбері з китайськими чиновниками.
Колишній військовий писав у книзі, що Пекін ретельно вивчає американські методи, які дозволили Вашингтону стати головною економікою планети, а також намагається їх покращити і використати.
"Серед американських стратегій, які вивчаються, - захист внутрішнього ринку, фінансові субсидії для внутрішніх компаній і збільшення експорту", - йшлося в книзі.
Іншими словами, Америка колись робила все те, що Китай робить зараз.
"Наш перший міністр фінансів Александр Гамільтон заклав основу деяких основиних правил, які затьмарюють китайську політику останніх десятиліть. В звіті перед Конгресом за 1791 рік Гамільтон запропонував запровадити протекціоністські тарифи, заборону імпорту, субсидії для пріоритетних індустрій, заборону експорту ключової сировини, запропонувати винагороди і патенти для інвесторів, регулювати виробничі стандарти і розвивати фінансову і транспортну інфраструктуру. Цими правилами США керувалися впродовж наступних 150 років", - писав Піллсбері.
Глобальні економічні правила, у створенні яких Пекін не брав участі, наагаються стримувати деякі з цих тактик. Хоча це йому вдається з різним успіхом.
"Але чи буде намагатися Трамп зупинити підйом Китаю? Він жорстко висловлювався на адресу Пекіна в 2016 році під час президентської кампанії. А потім він зустрівся з лідером КНР Си Цзиньпіном минулої весни і оголосив, що відступить від торговельних погроз в обмін на допомогу у вирішенні проблеми КНДР. Але він не вірить, що така допомога буде надана. Тому він знову збирається натиснути на торгівлю. США запровадили санкції проти кількох китайських компаній за ведення бізнесу з Пхеньяном. А 14 серпня Трамп оголосив, що "розслідує" китайські спроби викрасти інтелектуальну власність", - йдеться в статті.
Чи всі ці кроки означають, що США зайняли жорстку позицію щодо Китаю? З точки зору тих, хто святкує відставку Беннона, ні. Тому що так звані "глобалісти" у Білому домі перемогли і взяли гору над Трампом. Але цей висновок може бути помилковим. Нинішній американський президент переконаний, що шкоди від розвитку торговельних відносин з Китаєм було більше, ніж користі. До того ж, Пекін так і не завадив КНДР розвинути ядерну зброю. Ці переконання засіли в голові Трампа.
"Тож Беннон може й покинув Білий дім, але боротьба проти Китаю тільки починається", - йдеться в статті.
Нагадаємо, що високопоставлені радники президента США Дональда Трампа готують ряд санкцій у відношенні Китаю.
Раніше повідомлялося, що союзники США в азіатсько-тихоокенском регіоні навряд чи стануть допомагати американцям у разі конфлікту Вашингтона з Пекіном. Не дивлячись на підтримку безпеки Сполученими Штатами, країни регіону серйозно залежні від Китаю економічно.
Детальніше про зміну в міждержавних відносинах США і Китаю читайте в статті Юлії Курнишової "США - Китай: конфлікт у трьох вимірах" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".