Українська економіка в цілому переосмислила себе, щоб орієнтуватися в реаліях воєнного часу. Вона залишається на чверть меншою, ніж у 2021 році. Але вперше з 2022 року, коли почалося тотальне вторгнення, вона є здоровішою, ніж у супротивника, за деякими ключовими показниками. Про це повідомляє The Economist.
"Національний банк України прогнозує зростання ВВП на 4% у 2024 році та на 4,3% у 2025 році. Валюта стабільна, а відсоткові ставки на рівні 13,5% залишаються близькими до найнижчих за останні 30 місяців. На відміну від Росії, де ставки незабаром мають сягнути 23%, щоб зупинити падіння рубля, банки виглядають вразливими, а ВВП зросте лише на 0,5-1,5% у 2025 році. Але Україна стикається з сильними зустрічними вітрами: ескалація війни, виснаження внутрішніх ресурсів і Дональд Трамп", – зазначають журналісти.
У виданні підкреслюють, що економічна історія України з 2022 року мала три етапи.
"На першому, в умовах запеклих бойових дій, країна намагалася загасити пожежі. Було введено воєнний стан, і 14 мільйонів людей покинули свої домівки. Росія заблокувала чорноморські порти, призупинивши український експорт. Дії центрального банку були підпорядковані військовим цілям. У першій половині 2022 року він профінансував половину державного дефіциту. Він запровадив суворий контроль за рухом капіталу та наповнив банки ліквідністю. Інфляція злетіла, а ВВП скоротився на третину", – йдеться у матеріалі.
Другий етап, кажуть журналісти, розпочався після того, як Україна відбила наступ Росії на півдні країни, в середині 2022 року. Зі зростанням довіри ВВП стабілізувався. Угода, укладена за посередництва ООН, дозволила Україні знову експортувати зерно. Центральний банк повернувся до боротьби з інфляцією. На початку 2023 року Україна підписала пакет з МВФ; центральний банк припинив монетизацію бюджетного дефіциту. З надходженням допомоги валютні резерви відновилися. Було послаблено контроль за рухом капіталу.
"Повернення макроекономічної стабільності дозволило уряду та компаніям підготувати свою діяльність до війни. Одним із пріоритетів був захист виробничих активів від російських ракет. У безпечніших західних регіонах були побудовані індустріальні парки. Підприємства інвестували за кордон, щоб захистити свої доходи від війни. Експатріанти також отримували доходи з-за кордону: минулого року кожна десята нова фірма в Польщі була заснована українцем", – пише The Economist.
Іншим завданням для нашої країни було перерозподілити ресурси на потреби затяжного конфлікту. Державні витрати зросли більш ніж удвічі і зараз становлять дві третини ВВП порівняно з 41% у 2021 році; лише на оборону та безпеку припадає майже 30% ВВП. Деякі державні компанії провели капітальний ремонт. Нафтогаз, чемпіон країни з видобутку вуглеводнів, у 2023 році призначив наглядову раду, до якої увійшли незалежні директори з європейських "блакитних фішок". У 2022 році компанія зазнала 79 млрд грн ($2,4 млрд) збитків, але в першій половині 2024 року отримала 24 млрд грн прибутку завдяки збільшенню видобутку газу та інвестиціям у "зелену" енергетику.
"Приватні фірми також змінили свою позицію. Після того, як навесні 2022 року Маріуполь, ключовий порт на Азовському морі, був зруйнований, підприємець Віталій Лопушанський створив UADamage - компанію зі штучним інтелектом, яка аналізує супутникові знімки для створення інтерактивних карт, на яких позначені всі зруйновані будівлі, дороги та мости. Відтоді він наніс на карту понад 200 міст. Він також навчає безпілотники виявляти міни та керувати роботами на землі, щоб виводити їх з ладу", – кажуть у статті.
Остання частина, вважають експерти, була спрямована на те, щоб зберегти надходження твердої валюти. У липні 2023 року Росія відмовилася продовжувати зернову угоду. У відповідь Україна відкрила власний морський коридор, забезпечивши його безпеку завдяки чудовій кампанії морського стримування за допомогою безпілотників і ракет. Це дозволило їй відновити поставки не лише зерна, а й металів та мінералів, що є другою за величиною статтею її експорту.
Ці заходи, разом із західною допомогою, завадили Росії позбавити Україну ресурсів і морального духу, необхідних для продовження боротьби. Зараз починається третій етап, під час якого економіка країни стикається з найбільшими загрозами: гострою нестачею влади, людей і грошей.
Позитивним моментом є те, що країна стала краще підготовленою до поглинання таких потрясінь. У грудні Україна збільшила свої потужності з імпорту електроенергії з ЄС майже на чверть, до 2,1 ГВт. Багато виробників харчових продуктів ферментують відходи своїх виробництв у біогаз, який вони використовують на місці. Багато фермерів також мають дизельні генератори. Середні фірми часто мають установки, що працюють на природному газі, які вони іноді поєднують з вітровою та сонячною енергією. Промислові компанії використовують все це разом з імпортом, щоб уникнути катастрофічних відключень.
За словами Андрія Пишного, голови Національного банку України, середній дефіцит електроенергії в країні знизиться до 6% від загального попиту у 2025 році та до 3% у 2026 році, завдяки стратегіям виживання та постійним ремонтам. Великі споживачі скаржаться на багаторазове зростання цін на електроенергію з початку війни, навіть коли дефіциту немає. Тимофій Милованов з Київської школи економіки вважає, що проблеми з електроенергією можуть скоротити зростання ВВП наступного року на один відсотковий пункт.
"Друга проблема - і найболючіша - нестача робочої сили. З 2022 року мобілізація, міграція та війна призвели до скорочення робочої сили більш ніж на п'яту частину - до 13 млн осіб. Попит на робочу силу високий: кількість вакансій сягнула 65 000 на тиждень, порівняно з 7 000 у перші тижні війни, але в середньому на одну вакансію подається лише 1,3 заявки порівняно з двома у 2021 році. Зарплати зростають. Між міністерствами економіки та оборони триває боротьба за мобілізацію: де знайти правильний баланс заради майбутнього країни. Цивільне керівництво України досі відхиляло максималістські вимоги військових лідерів на шкоду лінії фронту", – вважають аналітики.
"Легких рішень не існує. Зараз навіть галузі, які вважаються критично важливими, можуть захистити лише половину своїх працівників від лінії фронту. Найняти на роботу набагато більше жінок складно: їх майже стільки ж, скільки мігрувало за кордон, скільки чоловіків, які перебувають на фронті або повернулися звідти непрацездатними", – зазначив Гліб Вишлінський з Центру економічної стратегії, київського аналітичного центру.
Не допомагає і те, що грошей не вистачає - третя проблема. Малі фермерські господарства та фірми намагаються отримати достатньо позик для фінансування своєї діяльності. Фінансування довгострокових капітальних витрат є практично неможливим. Стрімке зростання витрат на ведення бізнесу вдарило по прибутках. Компанії, що працюють з внутрішніми клієнтами, також несуть частину витрат, що призводить до зростання інфляції. Експортери, які конкурують на світових ринках, не мають такої можливості.
Мауро Лонгобардо, який керує місцевою філією ArcelorMittal, каже, що з початку війни він спалив $1 млрд готівкою - лише для того, щоб підтримувати свої потужності. Половина його металургійних заводів не працює.
За прогнозами, у 2025 році дефіцит бюджету становитиме близько 20% ВВП. В принципі, майже весь дефіцит - $38 млрд - буде профінансовано із зовнішніх джерел. У червні "Велика сімка" домовилася про надання Україні боргового пакету на суму $50 млрд, який буде погашатися за рахунок відсотків, отриманих від суверенних активів Росії на суму €260 млрд ($273 млрд), заморожених на Заході. Прихильність Америки до цієї угоди не можна сприймати як належне.
"Україна, ймовірно, зможе вижити без американських коштів у 2025 році. Разом із траншем у розмірі 18 млрд євро, який ЄС погодився надати в рамках попередньої програми, внески інших членів "Великої сімки" заповнять прогалину, залишену дядьком Семом", – каже Дімітар Богов з Європейського банку реконструкції та розвитку.
"Україна також має значні валютні резерви. За прогнозами, до кінця 2024 року вони зростуть до $43 млрд - п'яти місяців імпорту. Однак, якщо Америка вийде з програми, Україна може опинитися в безвихідному становищі у 2026 році. Уряди країн ЄС, які відчувають нестачу коштів і є політично слабкими, можуть зіткнутися з труднощами, щоб оплатити ще один великий рахунок. А можливості України збирати більше податків всередині країни обмежені: пропозиція підвищити податки на 4-5% ВВП була відкликана влітку цього року після різкого спротиву", – додали у матеріалі.
Прогрес у виконанні зобов'язань перед МВФ і ЄС — запорука того, що держбюджет України отримуватиме зовнішнє фінансування вчасно та в повному обсязі. Віктор Конєв у тексті "Програми МВФ і ЄС: як Україна справляється зі своїм "домашнім завданням" розповідав про результати моніторингу успіхів і провалів Києва у реалізації взятих зовнішніх зобов'язань