Сьогодні важко знайти щось цікаве у Світовій організації торгівлі. Заблокована на багато років численними переговорами, які нікуди не ведуть, вона, схоже, втратила свою користь. Минулого тижня зустріч міністрів торгівлі завела ситуацію в глухий кут. Але чому варто цим перейматися?
Про це в редакційній статті пише Bloomberg. Відповіль на це питання в тому, що свобода торгівлі, притамання лише капіталізму, стала найбільш потужним двигуном економічного процвітання, яке світ бачив у своїй історії. Уряди можуть використати СОТ для покращення стандартів життя в різних куточках планети. І саме це вони і робили з 1945 року на чолі з США. Без міжнародної прихильності до вільної торгівлі організація приречена стати недоречною.
Ключовим принципом СОТ, так само як і для її попередника "Генеральної угоди про тарифи і торгівлю", лишається взаємність. Говорячи простими словами, цей підхід ставить за мету зробити вільну торгівлю політично доцільною. Для умовної країни "А" було б краще, якби вона зменшила свої тарифи на імпорт одностороннього, але ця зміна пройде м'якше, якщо умовна країна "Б" теж зменшить свої тарифи.
Ця формула була неймовірно успішною в перше десятиліття діяльності "Генеральної угоди про тарифи і торгівлю" здебільшого тому, що США бажали вести світ у цьому напрямку. Але впродовж останніх років впевненість в тому, що вільна торгівля - це добре, ослабла.
Дедалі частіше уряди регресують до меркантильності - помилкового твердження, що країни виграють від торгівлі лише тоді, коли їхній експорт перевищує імпорт. На додачу, коли "Генеральна угода" і СОТ зменшили тарифи, торговельна лібералізація стала більш складною і політично обтяженою регуляторними перешкодами замість податків на кордонах.
Політична підтримка вільної торгівлі впала до найнижчого рівня за багато років. США досі лідер, але тепер вони тягнуть світ в протилежному напярмку. Президент Дональд Трамп теж захопився меркантильністю у її найчистішій і найбільш дремучій формі: "Експорт - добре, імпорт - погано". Торговельний представник США Роберт Лайтхізер відкрив зустріч міністрів у Буенос-Айресі заявою, в якій поставив під сумнів значення СОТ. США заблокували декларацію про цінність торгівлі для розвитку, а також призначення судів, які б мали займатися розгялядом міжнародних суперечок.
Тим часом, уряди в інших куточках світу просувають двосторонні і регіональні угоди, які стали противагою глобальним домовленостям, які може запропонувати СОТ. Залежно від деталей регіональні пакти, такі як Транстихоокеанське партнерство, можуть бути дуже цінними і вигідними. Але вони не будуть золотим стандартом багатосторонньої вільної торгівлі.
Видання радить не звинувачувати СОТ у її паралічі. Вона досі може бути потужним інструментом для урядів, які вірять у міжнародну конкуренцію. Але вона зазнає краху без визнання проблеми і лідерства США.
Тим часом, Київ намагається через СОТ оскаржити економічний тиск Кремля. В жовтні Україна спрямувала до СОТ третій позов проти Росії. У МЕРТ наполягають, що обмежуючи імпорт української продукції, РФ порушує свої зобов'язання перед СОТ.
Детальніше про суперечки між Україною і Росією в СОТ читайте інтерв'ю Наталії Микольської DT.UA у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".