Рекапіталізація банків - плата держави за подолання кризи. Головне зараз - думати не про повернення вкладених коштів, а про те, щоб не збільшувати держвитрати на ці фінустанови і не накопичувати нові збитки. Таку думку 4 листопада висловили представники Світового банку на засіданні круглого столу «Роль держави в фінансовому секторі: якою їй бути?», який організувала Ліга фінансового розвитку за підтримки «Дзеркала тижня».«Повернути всі 17 млрд. або ще більше, які будуть введені в ці банки, неможливо, і це не повинно бути метою уряду. Треба зупинити зростання цієї ціни. Це проблема не вкладників - вони отримають свої гроші. Це проблема платників податків, які будуть втрачати гроші через вливання нового капіталу з бюджету», - зазначив координатор діяльності Світового банку в фінансовому та приватному секторі Україні, Білорусі та Молдови Маріус Вісмантас. За словами експерта, закон № 1617-VI («Про внесення змін до деяких законів щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків») створив нові інструменти, які Нацбанк, а в майбутньому і Фонд гарантування внесків повинні використовувати для вирішення питання проблемних банків. «Я думаю, і до «Надра», і до інших банків, які можуть зіткнутися з проблемами в майбутньому, повинні використовувати ті інструменти, які не вимагають негайної ліквідації або державної рекапіталізації, а дозволяють швидко видалити проблемні банки з ринку. Наприклад, через продаж усього банку або окремих активів та зобов'язань іншим банкам - з найменшою вартістю», - вважає Вісмантас. Як повідомив представник Всесвітнього банку, підставою для входження уряду в капітал приватних банків в принципі може бути або необхідність стабілізації фінансової системи, або відновлення кредитування економіки, або системний вплив неплатоспроможності окремих банків. «Якщо говоримо про сьогоднішній день, ми не бачимо жодної з цих підстав для входження уряду в будь-який інший банк. Це стосується і банку «Надра», та іншого банку, включаючи рекапіталізовані банки. Ми думаємо, головне на сьогодні для уряду - встановити стратегію виходу з банків», - підкреслив Вісмантас. Оцінюючи ж у загальному доцільність проведення рекапіталізації, старший фінансовий спеціаліст представництва Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Анжела Пригожина зазначила, що, незважаючи на неоднозначний  поточний стан з рекапіталізованими фінустановами, тактичне входження держави в капітал цих банків було виправдане - паніка населення була зупинена і було зупинено подальший відтік вкладів. Крім того, експерт закликала враховувати і той факт, що даний процес запускався після того, коли два інші варіанти протидії кризовим явищам у банківському секторі - мораторій на дострокове зняття коштів з депозитів і масштабне довгострокове рефінансування банків (яке Пригожина назвала «прихованою рекапіталізацією») - виявилися не ефективними. «Рекапіталізація при існуючому тоді законодавчому полі і нормативній базі була єдиним можливим кроком. Ліквідація і психологічно, і технічно була неможлива ... Держава при досить малих витратах стабілізувала ситуацію», - констатувала Пригожина.