На превеликий жаль, стратегічні проблеми української економіки Стратегія національних доходів не вирішує. Про це пише Юлія Самаєво, редакторка економіки ZN.UA, у матеріалі "Національна стратегія доходів. Гнучкий дороговказ у нікуди...".
Зменшення реального сектору економіки та регіональні викривлення — проблема. Скорочення кількості населення, брак робочої сили та кричущі проблеми ринку праці — проблема. Зростаючі дисбаланси у зовнішній торгівлі, де технологічний імпорт стабільно збільшується, а сировинний експорт повільно сповзає, — величезна проблема.
Усе перелічене напряму впливає на здатність України вийти з кризи. Все перелічене може і має коригуватися, крім іншого, податковою політикою і практично не згадане стратегією.
У теорії саме фіскальна політика може бути головним стимулом бізнес-активності та залучення інвестицій. Вона ж, дякуючи наявній спрощеній системі для мікробізнесу, повинна частково допомогти у вирішенні проблем на ринку праці. Вона ж має важелі для підвищення ступеня переробки та реінвестицій у технологічний розвиток. Тільки для цього стратегія мала б містити заходи, сутнісно протилежні запропонованим. Виходити не з бажання витиснути останнє з тих, хто ще хоч якось борсається у нашому реальному секторі, а відкрити вікно можливостей для розвитку існуючого і появи нового бізнесу. Наростити податкові збори не за рахунок підвищення ставок, а за рахунок збільшення як кількості платників, так і їхніх прибутків. Це, до речі, найбільш очевидний підхід.
Якщо ми все ж вирішили йти неочевидним шляхом фіскалізації заради зростання, то хочеться хоча б аргументи на користь його вибору побачити.
З іншими матеріалами Юлії Самаєвої можна ознайомитися за посиланням.