Серед українських аграріїв уживаються дві різні світоглядні позиції щодо відкриття ринку землі та очікуваних наслідків реформи, свідчать дані дослідження Фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва».
З одного боку, багато власників паїв вважають, що нинішня земельна реформа стане повторенням невдалої і несправедливої масової приватизації 1990-х: землі скуплять олігархи або ділки, щоб потім продати іноземцям.
З іншого — що вільний обіг землі сприятиме приходу ефективних власників, які будуть зацікавлені у встановленні чіткого правового регулювання та ринкової вартості землі.
Соціолог Петро Бурковський у статті «Кому — перемога, а кому — виклик. Що не потрапило до президентського спічу про земельну реформу» аналізує процеси, що відбуваються на селі напередодні запуску вільного ринкового обігу землі.
«У різних областях селяни дуже часто пов'язували свій страх перед іноземцями з неможливістю держави захищати свої національні інтереси і з корумпованістю політиків, які створюватимуть пільгові умови для іноземного капіталу. Тобто люди проти допуску іноземців до ринку землі, бо не довіряють державі і переконані в корумпованості вищих органів влади», - пише він.
Довгі роки і приватні паї, і державна земля в обхід закону або, що ще гірше, на виконання закону, потрапляли до рук нових власників. Наприклад, як оплата неіснуючого боргу. А передача колишніх державних земель громадам подекуди не зменшила корупцію, а просто легалізувала її.
Так, депутат однієї з районних рад в Чернігівській області звертає увагу на те, що за цілком законною процедурою виділення землі для ведення індивідуального сільського господарства (по 2 га в одні руки), деякі громади розпайовують її «направо і наліво, і в першу чергу не тому, хто прийде і працюватиме саме тут і платитиме податки в громаду ». А невитребувані паї віддаються в оренду за плату, яка у півтора рази менша від тієї, за яку віддавав два-три роки тому Держкомзем.
Спілкуючись із соціологами, селяни з різних регіонів країни сформулювали загальні вимоги до земельної реформи, які мають супроводжувати і навіть випереджати повне відкриття ринку землі:
- встановлення справедливої (мінімальної) ціни на землю;
- наведення ладу із земельним кадастром, оцінкою родючості землі;
- надання правової допомоги та роз’яснення селянам — власникам паїв їхніх прав у зв’язку із відкриттям ринку землі;
- здійснення цифровізації послуг, пов’язаних із роботою ринку землі, зокрема, створення цифрового земельного банку із можливістю отримати всі правовстановлюючі документи в електронному вигляді;
- проведення обов’язкової перевірки законного походження коштів, які залучаються під купівлю земель;
- створення державного банку землі, через який землю зможуть купити чи орендувати дрібні господарства;
- запровадження доступних кредитів, програми підтримки окремих галузей сільського господарства (тваринництва, овочівництва, виноградарства, садівництва, бджільництва);
- державне страхування дрібних фермерів у неврожайні роки та на випадок стихійного лиха;
- цільове навчання дрібних фермерів ефективного планування та ведення господарства;
- належна підготовка місцевих чиновників (податкова, ЦНАП) для роботи із дрібними господарями (сімейне фермерство);
- уточнення законодавства, усунення норм, які надають дискреційні повноваження органам місцевої влади у відносинах із дрібними господарями (питання оренди, продажу землі, вимог природоохоронного характеру).
За даними проведеного в травні загальнонаціонального опитування Фонду, найбільшу підтримку серед дрібних землевласників мають такі пропозиції до уряду:
- 30% серед опитаних власників паїв підтримують вимогу до держави «захистити власників паїв від погроз осіб, які хочуть скупити чи захопити землі»;
- 22% серед опитаних власників паїв виступають за «надання безвідсоткових кредитів дрібним самостійним виробникам, фермерам для купівлі землі чи техніки»;
- 20% серед опитаних власників паїв виступають за те, щоб «захистити від продажу землі спільного користування, які мають важливе значення для місцевих громад»;
- 20% серед опитаних власників паїв вимагають «установити жорсткі вимоги збереження та відновлення родючості землі для великих власників і орендарів»;
- 19% серед опитаних власників паїв наполягають на тому, щоб «встановити жорсткий контроль за дотриманням екологічних норм виробництва новими власниками землі».
«Результати опитування підтверджують, що власники паїв стурбовані саме відсутністю або слабкістю державного контролю над діями агрохолдингів і корумпованістю органів влади, які прийматимуть рішення щодо приватизації державних земель», - зазначає Бурковський.
Якщо відкласти в бік пропозиції, які озвучили люди й які отримали найбільшу підтримку під час загальнонаціонального опитування, то список напрямків держполітики щодо супроводу земельної реформи буде таким:
- Наведення ладу із земельним кадастром, оцінкою родючості землі.
- Запровадження пільгових доступних кредитів, програми підтримки окремих галузей сільського господарства (тваринництва, овочівництва, садівництва, бджільництва).
- Надання правової допомоги та роз’яснення селянам — власникам паїв їхніх прав у зв’язку із відкриттям ринку землі.
«Це мінімальні вимоги жителів сільської місцевості. Їх втілення не призведе до швидкого розвитку вільного ринку землі, однак допоможе уникнути соціального вибуху і протистояння між дрібними і великими власниками землі», - пояснює соціолог.
Щоб зрозуміти, чи не марні надії людей на державу, соціологи порівняли результати фокус-груп та опитування з анкетуванням 21 народного депутата «Слуги народу», «Європейської солідарності», «Голосу», «Батьківщини», «Опозиційної платформи-За життя», «Довіри».
І хоча цього замало, щоб мати вичерпну картину парламентських настроїв, проте можна побачити, як інформація знизу доходить до верхів: що загубилося дорогою, а що може стати імперативом законотворчості для більшості й опозиції вже в найближчому майбутньому.
| Більшість опитаних парламентаріїв виступають за: безвідсоткові кредити дрібним господарствам для покупки землі і техніки, прозоре впорядкування питань власності та меж земельних ділянок та паїв, надання правової допомоги власникам паїв для захисту інтересів при купівлі-продажу землі. | Дуже мало депутатів бачать потребу в тому, щоб: захистити власників землі від погроз, захистити від продажу землі спільного користування в громадах, встановити контроль над дотриманням екологічних норм при обробленні землі і виробництві продукції. |
«Якщо дивитися із загальнонаціонального погляду, нібито все гаразд, депутати більш-менш точно відчувають настрої своїх виборців. Але якщо говорити про інтереси селян — власників паїв і дрібних господарів, то тут обізнаність парламентаріїв дуже низька. А це, на нашу думку, не може не позначитися на неправильному обранні пріоритетів законотворчої роботи і на хибному голосуванні за законопроєкти, які стосуються села і аграрного сектору в цілому», - додає автор.
- Якщо рівень корупції і глухоти чиновників до скарг селян не знижувати, ринок землі не запрацює. Уже зараз близько 69% власників паїв або нічого не планують робити, або просто залишать свої землі в оренду.
- Якщо не дати селянам важелів контролю над місцевими радами і місцевими керівниками, якщо не навчити їх, як користуватися цими інструментами, люди або виїжджатимуть із села, або почнуть захищати свої права зовсім не у мирний спосіб. І це особливо стосується не фейкових, а справжніх ветеранів.
- Якщо парламентська більшість і уряд не повернуться обличчям до реальних потреб і проблем жителів сільських громад, якщо не врахують ризики, пов'язані зі зміною клімату і хижацьким господарюванням, у середньостроковій перспективі (7-10 років) Україна потрапить в критичну залежність від імпорту продовольства, підсумовує соціолог.
Фонду «Демініціативи» вдалося отримати тривимірне зображення процесів, які відбуваються на селі, коли ось-ось повністю відкриється вільний ринковий обіг землі. Пропонуємо і читачам ZN.UA поглянути у цей калейдоскоп і подумати, чи в правильному напрямі рухається країна, які ризики та можливості бачать власники паїв, на чиїх землях формується половина обсягу валютної виручки держави та п’ята частина ВВП України. Докладніше – в матеріалі Петра Бурковського «Кому — перемога, а кому — виклик. Що не потрапило до президентського спічу про земельну реформу».