Україна не продовжить п'ятирічну угоду з російським "Газпромом" після закінчення терміну її дії наприкінці року, спонукаючи країни-одержувачі шукати альтернативи. Після війни в Україні Норвегія обігнала Росію і стала найбільшим постачальником трубопровідного газу в Європі, а ЄС збільшив імпорт зрідженого природного газу (ЗПГ) зі США та інших країн.
Маршрут транзиту газу через Україну, узгоджений Москвою та Києвом у 2019 році, дозволяє Росії експортувати газ до Європи через Україну. Однак у 2023 році обсяги транзиту впали на 28,5%, згідно з даними українського оператора газопроводу, зазначає Reuters.
Які країни отримують газ за цим маршрутом?
Більшість країн ЄС зменшили свою залежність від російського газу через вторгнення в Україну. Колишніми основними одержувачами газу через Україну є Австрія, Словаччина, Італія, Угорщина, Хорватія, Словенія та Молдова. Австрія все ще отримує більшу частину газу через Україну, тоді як інші країни диверсифікували свої джерела і вжили заходів для зменшення попиту.
Молдова, одна з найбідніших країн Європи, минулого року отримала весь свій газ з європейських ринків, залишивши газ від "Газпрому" для свого сепаратистського східного регіону, Придністров'я.
Імпорт Хорватії зараз мінімальний, а Словенії впав майже до нуля після того, як минулого року закінчився контракт її головного постачальника газу Geoplin з "Газпромом", йдеться в дослідженні Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету.
Як можна замінити газ який проходить через територію України?
Альтернативні джерела постачання існують, як показав аналіз, проведений комісаром ЄС з питань енергетики Кадрі Сімсоном. Австрія може імпортувати газ з Італії та Німеччини, а її комунальні служби заявили, що вжили запобіжних заходів на випадок припинення поставок російського газу.
Угорщина покладається на газопровід "Турецький потік", а Словенія отримує газ з Алжиру та інших джерел. Словацький постачальник газу SPP заявив, що консорціум європейських покупців газу може придбати газ на російсько-українському кордоні, коли закінчиться термін дії транзитного контракту.
Інший варіант полягає в тому, що "Газпром" може постачати частину газу іншим маршрутом, наприклад, через "Турецький потік", Болгарію, Сербію або Угорщину. Однак пропускна спроможність цих маршрутів обмежена, повідомили Reuters у SPP. Італія отримує більшу частину газу через маршрут, який полегшує імпорт азербайджанського газу та газу з Алжиру.
Що відбудеться з українською газотранспортною мережею?
Україна не імпортує газ напряму з Росії з 2015 року, а використовує транзитну систему для постачання газу домогосподарствам і підприємствам. Система підтримує рівень тиску як для європейських, так і для внутрішніх поставок.
Україна має досвід управління відключеннями транзиту — такими, як у 2006 і 2009 роках — і вона протестувала систему, щоб переконатися, що вона зможе функціонувати, якщо постачання з Росії припиниться. Українські урядовці та промислові джерела неодноразово заявляли, що припинення транзиту не загрожує Україні, оскільки українські компресори можуть перекачувати газ зі сховищ на заході країни на схід.
Скільки доходів втратить "Газпром"?
Росія може втрачати близько 4,5 млрд доларів щорічно, якщо експорт припиниться, виходячи з очікуваної середньої ціни на газ до Європи на рівні 320 доларів за 1000 кубометрів у 2025 році. Згідно з даними "Газпрому", щоденний експорт газу через Україну до Європи наразі становить понад 40 млн кубометрів.
Що "Газпром" може зробити з газом?
Якщо Україна не продовжить угоду, Росія планує використовувати альтернативні маршрути й збільшити експорт ЗПГ. "Газпром" прагне збільшити продажі газу до Китаю.
Наприкінці 2019 року "Газпром" розпочав постачання газу до Китаю через газопровід "Сила Сибіру", маючи намір експортувати 38 млрд кубометрів газу з наступного року, а згодом — до 100 млрд кубометрів на рік, включаючи 50 млрд кубометрів через запропонований газопровід "Сила Сибіру 2", але переговори про ціну та інші питання зайшли в глухий кут.
Про причини транзиту російської нафти та газу через Україну та можливі альтернативи пише Михайло Гончар, Оксана Іщук, Ігор Стукаленко та Андрій Чубик у статті "Чи не час припинити? Що робити Україні з транзитом російських газу, нафти та аміаку?"