З квітня по серпень 2021 року під час добудови «Північного потоку-2» у коридорі обох газогонів над невідомим проектом працювала група російських військовослужбовців, яка всіляко уникала бути зафіксованою. Про це у своєму матеріалі для ZN.UA “Підрив «потоків»: хто автор диверсії на російських газопроводах?” пише президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
Із посиланням на доповідь «Прихована діяльність ВМФ Росії в зоні трубопроводу «Північний потік-2» на стадії його завершення» в рамках Першої конференції з питань морської безпеки «Азов-2021» він зазначає, що діяльність зведеної групи із 18 російських військових на місці будівництва не відповідала характеру жодних робіт, які б вони могли виконувати там офіційно. Особливо цікавою є їх приналежність до окремих спеціальних частин Військово-морського флоту РФ — Головного управління глибоководних досліджень МО РФ, Окремого загону спеціального призначення по боротьбі з підводними диверсійними силами Балтійського флоту ВМФ РФ та аварійно-рятувального загону Балтійського флоту ВМФ РФ з Балтійська.
Загін почергово базувався на борту цивільних суден буксира «Капитан Беклемишев» і багатофункціональних аварійно-рятувальних суден «Спасатель Карев» і «Бахтемир».
«Факт їхнього перебування було заборонено фіксувати в бортових документах суден. Користування месенджером WhatsApp та іншими західними месенджерами було суворо заборонено, використовувався лише Telegram», - зазначає автор.
Тим не менше моніторингова група змогла ідентифікувати двох представників командного складу зведеного загону, оскільки саме вони тримали зв’язок із берегом. Зокрема таємними роботами керували капітан-лейтенант Грінько Андрєй Борісовіч (позивний «Моргуновский») з 342-го аварійно-рятувального загону та начальник водолазної станції 313-го Окремого загону спеціального призначення по боротьбі з підводними диверсійними силами Іванов Алєксандр Сєргєєвіч (позивний «Громов»).
«Ці дві встановлені особи є ниточкою, що веде до вибудованого Росією ланцюжка підготовки до диверсійних дій на Балтиці проти об’єктів критичної підводної інфраструктури країн — членів НАТО та ЄС», - наголошує автор.
Що ж за роботи виконував загін, встановити так і не вдалося, однак вони тривали у місцях, близьких до перетину трубопроводами волоконно-оптичних ліній зв’язку Baltica і Denmark—Poland-2. При появі суден із Данії та Німеччини роботи негайно припинялися.
Також цікаво, що судно «Бахтемир» навіть у штормову погоду жодного разу не покинуло місце проведення робіт та не заходило в територіальні води Данії.
Як зазначає Михайло Гончар, таке використання цивільних суден технічного флоту, які під прикриттям виконання певних робіт у зоні газопроводів одночасно можуть мати спеціальне обладнання для встановлення та обслуговування як підводних гідроакустичних станцій, так і апаратури для зйому інформації з ВОЛЗ, а також для встановлення спеціальних вибухових пристроїв для підводних диверсій, є доволі показовим. Особливо зважаючи, що такі вибухові пристрої виготовляють у Росії.
Згідно з даними аналітиків SpaceKnow, напередодні вибухів на газопроводі «Північний потік-1» у Балтійському морі поблизу місця витоку газу було зафіксовано два невідомі великорозмірні судна з відключеними транспондерами міжнародної системи автоматичної ідентифікації судна AIS. За кілька тижнів у цій зоні було лише 25 суден, і тільки два курсували із відключеними транспондерами AIS.
Гончар припускає, що саме ці судна могли бути носіями мінісубмарини, яка могла закласти вибухівку в заздалегідь визначених вище згаданим російським підрозділом місцях.
«ВМФ РФ має у своєму розпорядженні цілу флотилію спеціалізованих дослідницьких і допоміжних суден, які можуть бути носіями також і безпілотних підводних апаратів багатоцільового призначення — з їхньою допомогою можна і робити звичайнісіньку підводну зйомку, і розміщувати засоби прослуховування підводних ВОЛЗ, і не менш успішно встановлювати вибухові пристрої. І не залишати при цьому надто багато слідів або ж, навпаки, залишити фальшивий слід», - зазначає автор.