Реструктуризація «комерційної» частини зовнішнього боргу України була б доцільною. Про це у своєму матеріалі для ZN.UA "Скільки грошей не вистачає Україні та де їх взяти" пише редактор відділу економіка Юлія Самаєва.
Тим паче, що фактично ця частина вже відбулася, вартість цих цінних паперів із початком війни впала до 30% від номінальної разом із будь-якими сподіваннями інвесторів заробити на цих цінних паперах хоча б щось.
"Ба більше, наші джерела говорять: те, що Україна продовжила розраховуватися за цими боргами, дуже здивувало інвесторів, адже у нас найфорс-мажорніший форс-мажор із можливих. Та й усі можливі наслідки подібної реструктуризації, які зазвичай змушують країни уникати подібних операцій, з нами вже відбулися через війну — падіння ВВП, інвестицій, закриття доступу на зовнішній ринок приватних запозичень", - пише Самаєва.
Зрозуміло, що про повноцінну реструктуризацію, яка має спиратися на чіткі макропоказники та адекватні прогнози економічного зростання, нині мови йти не може, — ми, на жаль, до завершення війни просто не матимемо даних, необхідних для подібних розрахунків, зазначає авторка. Але ми могли б принаймні попросити інвесторів про відтермінування погашення за цими цінними паперами та, за можливості, про зниження ставки купона на перші повоєнні роки.
"Чуття підказує, а джерела підтверджують, що в нинішній ситуації, якби ми попросили про це, нам не відмовили б. Але просити про це має Мінфін, і він вагається, - зазначає Самаєва. - Різні люди у міністерстві називають різні причини цього небажання заощадити грошей для держави".
Більше новин Юлії Самаєвої за посиланням.