Як відзначили в прес-службі, використання коштів державного бюджету, які спрямовуються Аграрному фонду на формування державного інтервенційного фонду, Рахункова палата перевіряє щорічно. Результати останнього аудиту засвідчили, що Аграрний фонд у 2010 році не сприяв ані створенню конкурентного середовища у сфері державних закупівель, ані розвиткові добросовісної конкуренції та забезпеченню раціонального й ефективного використання коштів держбюджету.
Скориставшись нормою введеного в дію у другій половині 2010 року закону «Про здійснення державних закупівель», Аграрний фонд при проведенні закупівель зернової продукції до державного інтервенційного фонду застосував процедуру закупівлі в одного учасника, погодивши такі дії з Мінекономіки. Підприємству-посереднику, що не є сільськогосподарським товаровиробником, з держбюджету було авансовано 65% коштів від загального обсягу. Водночас безпосередні сільськогосподарські товаровиробники до формування державного інтервенційного фонду не були залучені, відзначають в Рахунковій палаті.
Не проводилися в 2010 році і належні товарні інтервенції на організованому аграрному ринку. Аграрним фондом, використовуючи кошти державного бюджету, здійснювалося накопичення зерна на хлібоприймальних підприємствах, а потім у сконцентрованих обсягах за тією ж вартістю проводилась його реалізація окремим підприємствам. При цьому витрати за зберігання зерна відшкодовувались з державного бюджету.
Більше того, Аграрний фонд, з дозволу Кабміну, проводив реалізацію зернових культур окремим зернотрейдерам, що не було пов'язано з державним ціновим регулюванням. Близько 70% зерна інтервенційного фонду реалізовано у 2010 році шести підприємствам, які отримали квоти на експорт зерна.
«Структура, створена стимулювати виробництво сільгосппродукції та розвиток аграрного ринку, діяла практично у зворотному напрямі, - зауважив голова Рахункової палати ВалентинСимоненко. - На сьогодні маємо тотальне порушення засадничих принципів Аграрного фонду! По-перше, безпроцентне кредитування отримує не сільський аграрій, а багатий посередник. І по-друге, зерно, яке було реалізоване з державного інтервенційного фонду окремим підприємствам, не забезпечило врегулювання споживчих цін та попиту на внутрішньому ринку».