Російському президенту Владіміру Путіну цілком імовірно вдасться мобілізувати 300 тисяч резервістів для війни в Україні. Але з моменту оголошення мобілізації близько 360 тисяч чоловіків уже виїхали до Грузії та Казахстану, а незліченна кількість – до інших країн. Простіше кажучи, чим більше Кремль мобілізує, тим більше чоловіків намагатимуться покинути країну, і це має величезні наслідки для економіки. І у Росії немає жодного плану розв’язання цієї проблеми. Про це йдеться у публікації видання Politico.
Чоловіки, які зараз залишають Росію, працездатного віку – їхній від’їзд є величезною втратою для збройних сил. Але як мобілізація, так і втеча такої кількості людей створять ще одну проблему – відсутність кваліфікованих працівників у кожному секторі. І в країні немає встановленої системи безперервності суспільства під час війни.
Швеція та Фінляндія вже давно мають детальні плани того, як підтримувати економіку у випадку війни. З огляду на те, що сьогодні багато важливих послуг надаються приватними компаніями, складання таких планів стало ще складнішим. Однак, очевидно, що в Росії немає такого плану спадкоємності суспільства. І не вистачає жінок, які можуть швидко втрутитись і зайняти роботу чоловіків, які були мобілізовані або втекли з країни.
«Мобілізація відбувається випадково, і через це вона вдарить по економіці, – сказав генерал-лейтенант у відставці Арто Реті, колишній постійний секретар Міноборони Фінляндії. – Можливо, не в перший день, але економіка не може продовжувати працювати без цих людей і чоловіків, які втекли».
Якщо справді буде мобілізовано більше чоловіків, критично важливі служби та решта економіки, звичайно, будуть відчувати більше труднощів. «Ми вже спостерігаємо величезний відтік мізків, – каже Карі Люхто, професор економіки, який спеціалізується на російській економіці в Університеті Турку (Фінляндія). – Найкращі люди залишають Росію. Вже цієї весни десятки тисяч технічних експертів покинули країну. І в уряду немає плану, як замінити цих людей».
Проте, на думку Люхто, Кремлю було б важко реалізувати план безперервності суспільства, «оскільки тоді росіянам було б ясно, що може тривати довга війна».
Уявіть собі, що ви – власник російської фабрики, який через брак робочої сили не може виробляти товари, хоча для них у вас зараз є чудовий ринок, оскільки багато західних компаній залишили Росію або припинили експорт до неї. Уявіть, що ваша ІТ-компанія втрачає інженерів, а нових не видно. Або фірма з розподілу харчових продуктів втрачає водіїв вантажівок. Уявіть, що ви як громадянин Росії не можете отримати необхідні вам товари чи послуги. Безсумнівно, ви будете проклинати відсутність плану спадкоємності суспільства. Або, швидше за все, ви почнете проклинати війну.