Президент Росії Володимир Путін заснував нове явище в історії світової економіки, яке можна назвати "макроекономічним кумівством". Про це на сторінках New York Times пише економіст Пол Кругман. Він зауважує, що його вчитель економіст Руді Дорнбуш наприкінці 80-х років увів у вжиток термін "макроекономічного популізму".
Він визначав схильність урядів різних країн до популізму, через який вони сприймали бажане за дійсне в питанні економіки. Для прикладу Кругман наводить режими в Аргентині і Венесуелі.
"Але давайте поговоримо про Росію. Путін спричинив серйозні проблеми для своєї країни і, схоже, вирішив ігнорувати поради економістів, які говорять йому правду, яку він не хоче чути. Для мене така ситуація дуже знайома, так само як і для тих, хто десятиліттями стежить за подіями в Латинській Америці. Ситуація нагадує старий добрий макроекономічний популізм", - пише економіст.
Але він підкреслює, що насправді поведінка Путіна не підпадає під цей термін. Оскільки "макроекономічний популізм" передбачає, що уряді і справді намагалися допомогти бідним верствам населення із низькими заробітками.
"Тобто це були дійсно популістські режими, навіть якщо вони в результаті і не змогли принести користь своїм виборцям. А от режим Путіна популістським не назвеш. Він відкидає загальновизнані реалії економіки заради захисту клептократії. А знедолені маси йому байдужі", - пише автор, додаючи, що намагався знайти аналоги в історії світової економіки.
Найбільш схожим прикладом поведінки, на думку Кругмана, був контроль уряду за потоком капіталів у 1998 році в Малайзії. Тоді влада теж намагалася в такий спосіб захистити інтереси олігархів. Але це спрацювало на користь економіці країни. Тому порівнювати з діями Путіна в Росії це не можна.
"Виходить Путін створив дещо нове чи хоча б мало відоме в історії економічної політики – макроекономічне кумівство, тобто спробу призупинити дію законів економіки в інтересах не населення, а маленької групи дуже багатих злодіїв зі зв'язками", - підбиває підсумки економіст.
Видання Washington Post писало, що Путін повертає економіку Росії в часи СРСР, видаючи допомогу російським банкам, які переживають кризу без кредитів із Заходу. В такий спосіб президент проводить фактичну націоналізацію економіки, збільшуючи державну частку в збіднілих банках.