Інститут економіки та прогнозування НАН України, дослідивши підсумки вітчизняної приватизації 2000-2010 рр., прийшов до висновку, що за результатами діяльності приватизовані підприємства погіршили свої доприватизаційні показники.
Про це в статті для DT.UA пише: Валерій Геєць, директор Інституту економіки і прогнозування НАН України, академік НАН України.
На думку автора, саме тому чергова і, швидше за все, заключна частина приватизації 2015-2016 рр. повинна проходити з істотними корективами в законі про приватизацію.
"Інакше ця хвиля призведе до посилення монопольного контролю над власністю (читай - олігархату), а також до того, що отримані в дохід бюджету фінансові ресурси знову будуть використані на проїдання, а не для інвестування", - вважає Геєць.
На його думку, проведення широкомасштабної приватизації державного майна у період 2015-2016 рр. має ряд значних ризиків.
По-перше, це ризик низьких цін на об'єкти приватизації. Продаж майна буде проходити, по суті, в екстремальних умовах, тому ціна продажу об'єктів державного майна може опинитися в 3-5 разів нижче, ніж при звичайних умовах.
По-друге, існує загроза недоотримання бюджетом доходів внаслідок неналежної підготовки об'єктів до продажу через термінову необхідність здійснення цього етапу приватизації.
По-третє, в разі відсутностічіткості і прозорості процесів приватизації 2015–2016 рр. можна очікувати посилення невдоволення населення.
По-четверте, існують ризики, пов'язані із соціально-економічними наслідками приватизації в базових галузях економіки, особливо в енергетиці.
По-п'яте, є ризики, пов'язані зі зниженням ефективності діяльності приватизованих підприємств (порівняно з доприватизационным періодом). Дослідження Інституту економіки та прогнозування НАН України показують: тезу про те, що перехід до приватної власності автоматично забезпечує поліпшення фінансових результатів роботи підприємств, в Україні не знаходить свого підтвердження.
Для мінімізації ризиків і підвищення ефективності приватизації автор пропонує наступне:
1. Приватизацію в 2015–2016 рр. потенційних об'єктів, де є ризики недоотримання доходів бюджету, доцільно відтермінувати, а приватизувати тільки інвестиційно привабливі стратегічні об'єкти, що відповідають ідеології запуску в Україні інвестиційно залежної моделі економічного зростання.
2. Застосувати зарубіжний досвід щодо сплати державі компенсацій у разі продажу об'єктів приватизації за заниженими цінами за досвідом Великої Британії.
3. Розпочати приватизацію об'єктів соціального призначення, які перебувають на балансі органів виконавчої влади і державного управління (відомчі заклади медицини, санаторії тощо), тобто формально - у державній власності, але фактично комерціалізувалися.
4. Відновити діяльність позабюджетного Державного фонду приватизації з метою акумулювати частину надходжень від приватизації майна та доходів від володіння державним майном (дивіденди, відсотки, орендна плата тощо) для фінансової підтримки підприємств, що залишаються під державним контролем, з метою забезпечення їх модернізації, що теж відповідає ідеології інвестиційно залежної моделі економічного зростання.
5. Для підвищення ефективності передприватизаційної підготовки та реструктуризації об'єктів приватизації передати повноваження з підготовки до продажу об'єктів виключно Фонду державного майна України та прискорити створення Українського банку реконструкції та розвитку.
6. Зберегти нормативну вимогу щодо обов'язкового передприватизаційного продажу пакета акцій підприємства на фондовому ринку. Скасування норми про обов'язковий продаж на фондових біржах пакетів акцій у розмірі 5–10% статутного капіталу акціонерного товариства до проведення конкурсу, передбачене п. 2.8.3 Коаліційної угоди, є доцільним лише для іноземних фондових майданчиків, оскільки процедура допуску акцій на них (лістингу) надзвичайно витратна та потребує значного часу. Водночас ця норма цілком прийнятна для вітчизняного фондового ринку, оскільки сприяє як його розвитку, так і більш об'єктивному визначенню справедливої вартості об'єктів.
7. Задля активізації участі іноземних інвесторів у приватизації об'єктів державної власності в Україні доцільно спростити процедури репатріації інвестицій і повернутися до здійснення приватизаційних процедур переважно на засадах некомерційних конкурсів, які передбачають фіксовану ціну продажу та максимальні інвестиційні зобов'язання в постприватизаційний період.
8. Застосувати практику приватизації державних об'єктів з використанням продажу акцій публічних акціонерних товариств, у тому числі шляхом проведення ІРО та SPO як на зарубіжних, так і на вітчизняних фондових майданчиках. Проведення IPO та SPO, особливо на зарубіжних майданчиках, буде неможливим за збереження непрозорих схем власності та управління, ведення подвійної бухгалтерії, неналежних аудиторських перевірок. При здійсненні IPO слід зважати на те, що це досить складний і витратний механізм, тому його використання можливе лише для досить обмеженого кола підприємств, переважно великих і таких, які мають достатні фінансові ресурси. Для держпідприємств, фінансовий стан яких не відповідає цим умовам, перед проведенням IPO необхідно здійснити комплекс заходів із реструктуризації та фінансового оздоровлення.
9. Важливо, щоб для майбутніх власників приватизованих підприємств було сформовано вимоги з перспективами інвестиційно залежного характеру їх майбутнього функціонування та примноження кількості робочих місць, оскільки проблема безробіття в Україні стає дедалі більш значущою.
"Проведення приватизації на викладених вище засадах дозволить подолати наслідки квазіприватизації минулого, коли роздержавлення під контролем і при безпосередній участі у ньому державного менеджменту дозволило останньому нелегально, а часто і легально, заволодіти приватними підприємствами та отримувати доходи, використовуючи своє службове становище", - упевнений автор статті.
Детальніше про проблему приватизації, а також про інших макро-економічних проблемах України читайте у статті Валерія Геєця Від квазіринку до ринку та інвестиційного зростання у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. України".