Відповідно до прийнятої «Дурбанської платформи», новий глобальний договір має бути розроблений до 2015 року і після його ратифікації набути чинності в 2020 році. Передбачається, що в ньому братимуть участь і США, а також такі провідні промислові країни світу, що розвиваються, як Китай, Індія і Бразилія. Норми скорочення обсягів викиду парникових газів в атмосферу поки не узгоджені. Їх встановлять на основі нових наукових досліджень, проведених під егідою Всесвітньої ради з клімату (IPCC).
Крім того, учасники конференції ООН у Дурбані домовилися продовжити термін дії Кіотського протоколу з 2013 до 2020 року. У рамках нині діючих домовленостей, термін дії яких закінчується в 2012 році, 37 промислово розвинених країн зобов'язалися скоротити обсяг викиду двоокису вуглецю в середньому на п'ять відсотків, порівняно з рівнем 1990 року. США в цьому договорі не брали участь.
У рамках другої фази дії Кіотського протоколу - з 2013 по 2020 роки - планується скоротити обсяги викиду парникових газів на 25-40%.
Тим часом Росія, Канада, Японія та Нова Зеландія вже оголосили, що не бажають брати участь у Кіотському протоколі. На частку решти учасників договору - країн ЄС і низки інших держав - припадає лише 16% світового обсягу викидів двоокису вуглецю.
Європейська комісія висловила задоволення підсумками конференції в Дурбані, назвавши їх «значним кроком вперед». У свою чергу міжнародна природоохоронна організація «Грінпіс» висловила розчарування цими результатами, заявивши, що «ослаблений компроміс, досягнутий під тиском Індії та США, призведе до висновку не юридично зобов'язуючого міжнародного договору, а лише розпливчастої угоди».
