Так, КНР виступила в якості грошової опори для Білорусії, давши Мінську аргумент у суперечці з основним кредитором - Кремлем. Також Китай домовився Казахстаном про те, що експортери з Центральної Азії на 60% збільшать постачання газу до КНР по новому трубопроводу.
Ця заява стала подвійно болючою для Росії, яка виношувала плани закупівлі дешевого центральноазіатського газу для підтримки цін "Газпрому". Окрім того, під час візиту голови КНР Ху Цзіньтао до України, за попередньою фінансовою оцінкою, було підписано угоди на $3,5 млрд.
При цьому переговори з Росією просуваються не так активно - керівникам держав так і не вдалося прийти до угоди про постачання газу до Китаю. Цю угоду, розраховану на наступні 30 років, потенційно оцінюють в $1 трлн.
Китай і Росія вже кілька років не можуть домовитися про ціну на газ, і доля переговорів і раніше туманна. Москва наполягає на європейських цінах, що відображає віру Кремля у відновлення зростання цін на газовому ринку.
Проте на думку аналітика, у довгостроковій перспективі у Китаю козирі сильніші: традиційні продавці газу, такі як "Газпром", стикаються зі зростаючою конкуренцією з боку постачальників зрідженого природного газу, до яких можуть додатися видобувачі сланцевої сировини, що призводить до зниження цін.
Колумніст відзначає, що низка угод з колишніми радянськими республіками вказує на використання Китаєм зростаючої фінансової потужності у прагненні отримати доступ до природних ресурсів, тоді як Москва не поспішає скористатися вигодами свого положення.
