Продовольчо-зернова компанія запевняє, що триває «процес консолідації 1 млн га державних оброблюваних земель (понад 10 тис. га уже об’єднали)». Але за статистикою, у держави немає стільки оброблюваних сільгоспугідь.
Якщо йдеться про півмільйона гектарів найродючіших сільськогосподарських земель НДІ Української академії аграрних наук, то на них претендують не перший рік. Частину з них успішно «перепрофілювали» під житлову забудову, частина очікує тієї ж участі. Якщо ж решту засіють товарними посівами, то можна спрогнозувати, яка доля спіткає науково-дослідні осередки без виробничої бази. Якщо ж до них збираються долучити ще й землі запасу, то це вже інша категорія.
Але не виключено, що й за такої складчини мільйона гектарів ріллі не набереться. Тоді, як крайній варіант, ДПЗКУ під різними приводами почне витісняти аграрні формування із займаних сільгоспугідь.
Навіть якщо припустити, що ДПЗКУ - найбагатший поміщик в Україні, то як продовольчо-зернова компанія на мільйоні гектарів ріллі за наявності супертехніки планує у півтора рази підвищити урожайність зернових з гектара? Таких рубежів в інвестиційному меморандумі компанії немає. Отже, бізнес розвиватиметься екстенсивним шляхом, лише за рахунок «консолідації» орних масивів.
Спрямовуватиме урожай ДПЗКУ на експорт, про що і пише в інвестиційному меморандумі: «Суть бізнесу для корпорації полягає в експорті зернових культур (пшениця, ячмінь, кукурудза). Ми прогнозуємо збільшення експортних потужностей компанії на 2,86 млн тонн щороку, що еквівалентно чистому прибутку 620 млн. доларів (за нинішніми цінами), 10,53 млн тонн щороку через три роки, що дорівнює чистому прибутку 2,43 млрд доларів». Тобто, до кінця 2013 року компанія планує відвоювати на внутрішньому ринку сегмент у виробництві зернових культур до 35%.
Тут і без додаткових розслідувань зрозуміло, що державна компанія свідомо переступає через статтю 12 Закону «Про захист економічної конкуренції» і оголошує себе монополістом.
Тим більше, ДПЗКУ прогнозує прибутки від експорту зерна на доволі високій позначці - 20%, тоді як публічні міжнародні трейдери отримують 2-7%.
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Володимира Чопенка «Інвестиційні залицяння».