Азіатські країни почали закуповувати російську нафту поки діють тимчасові винятки у американських санкціях, оскільки через майже повне закриття Ормузької протоки регіон відчуває дефіцит сировини.
Про це повідомляє Bloomberg.
Повернення старих покупців
За даними систем відстеження суден, регіон, який роками намагався диверсифікувати поставки в обхід РФ, знову розвертається до Москви, зокрема:
- Філіппіни отримали першу партію нафти марки ESPO за останні шість років;
- Південна Корея у порту Десан прийняла першу цьогорічну партію;
- Шрі-Ланка веде переговори з Росією про стабільні поставки.
Чому саме російська нафта
Аналітики компанії Sparta Commodities зазначають, що російська сировина є «відносно легкою заміною» для нафтопереробних заводів, які раніше працювали на сировині з Близького Сходу.
"Нафтопереробні заводи, які не мають великої гнучкості, першими шукатимуть російську нафту, оскільки вона є відносно легкою заміною поставок із Близького Сходу. Іншого вибору немає", — сказала аналітикиня Джун Го.
Тимчасове вікно та дипломатичний ризик
Вашингтон пішов на пом'якшення обмежень, щоб стримати глобальне зростання цін на енергоносії, які вже перетнули позначку в 116 доларів за барель. Однак це "вікно можливостей" обмежене, тому що розвантаження та оплата за поточними винятками мають бути завершені до 11 квітня.
Водночас такі дії США піддаються критиці, оскільки вони прямо збільшують доходи Москви для ведення війни в Україні.
Геополітичний бенефіціар
Росія де-факто стала головним економічним переможцем від ескалації в Ірані. Напад на Тегеран наприкінці лютого підняв ціни на російський експорт і відвернув увагу від війни в Україні. Поки Індія та Китай продовжують забирати левову частку російського експорту до них вимушено можуть доєднуватися навіть такі обережні гравці, як Японія. Інші країни, такі як Японія, Хоча Токіо доведеться зважити всі можливі дипломатичні наслідки, країна потребує нафти та нафтохімічної сировини і вже імпортує російський скраплений природний газ.
Судячи з останніх подій, іранська кампанія, яку адміністрація Дональда Трампа розраховувала провести швидко, заходить у небезпечний глухий кут. Іран не демонструє готовності відступати, сигнали про переговори заплутані, а загроза розширення й затягування війни — дедалі реальніша.
Про те, як Вашингтон шукає вихід із пастки й чому Тегеран нині не готовий до миру, в статті "Якщо Іран не здається — Трамп із ним домовляється?" розповідає В'ячеслав Ліхачов.