ФГВФО так і не пристосувався не те що належним чином управляти численними активами своїх "пацієнтів", а навіть просто забезпечувати їхнє збереження. Адже це - десятки тисяч кредитних справ і важливих додатків, які містяться на паперових носіях, констатують у своїй статті для DT.UA Юрій Сколотяний і Вадим Сирота.
"У результаті ця структура втрачає контроль над прийнятими для опікування активами та заставами через численні досить сумнівні судові рішення не на її користь, банкрутства та самоліквідації боржників, сумнівні взаємозаліки й банальні крадіжки", - йдеться в матеріалі.
Логічним виходом з такої ситуації міг би стати швидкий продаж таких активів за максимально високою ціною. Але катастрофічно низька ліквідність цього ринку фінансових активів (у першу чергу прав вимог за кредитними договорами), перманентна тяганина з їх продажем Фондом гарантування і непрозорість цього процесу (в тому числі відсутність доступу покупців до деталізованої "специфічної" інформації) обмежують згадані можливості.
Сколотяний і Сирота відзначають, що така роль професійного кредитора і продавця активів банків є непрофільною діяльністю для Фонду гарантування вкладів фізосіб. Але відповідальність за крайню неефективність його роботи також лежить на Нацбанку, адже ніхто з посадових осіб банківського регулятора не поніс відповідальності за фактичну відсутність належного нагляду над банківськими установами.
Раніше в ФГВФО заявляли, що 80% активів банків-банкрутів сьогодні існують виключно на папері: незалежні оцінювачі оцінили активи 70 ліквідованих банків, у яких сформована ліквідаційна маса, 94 млрд. грн., хоча "на папері" їх вартість більше 418 млрд. грн.
у 2016 році В Україні припинили роботу більше 20 банків. Станом на січень 2017 року в країні діяли 94 фінустанови.
Детальніше про проблеми чинної в Україні системи гарантування вкладів читайте у статті Вадима Сироти та Юрія Сколотяного "Нацбанк та Фонд гарантування вкладів: погана гра двох "поліцейських" з величезним мінусом для суспільства" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".