Єдине, чого Росія не має, це можливості експортувати великі обсяги аміаку без українського маршруту (Тольятті—Одеса та термінал у порту Південний), який існує з радянських часів. Про це у своєму матеріалі для ZN.UA "Морські дрони: ЗСУ запровадили справжні санкції проти Росії" пише Михайло Гончар.
"Вона (РФ - ред.) зараз вибудовує свій маршрут із терміналом у порту Тамань, однак він не стане повноцінним замінником Тольятті—Одеса. До того ж порт Тамань перебуває в зоні вогневого ураження ЗСУ, - пояснює автор. - Ми вже завдавали удару по цьому порту, після чого там було припинено відвантаження скрапленого нафтового газу".
Гончар наголошує, що за намаганнями відновити експорт аміаку через Тольятті-Одеса може стояти більш далекосяжний план "аміак в обмін на порох і вибухівку". Річ у тім, що у Росії наявні виробничі потужності для випуску артилерійського пороху та вибухівки не можуть задовольнити зростаючі потреби виробництва засобів ураження. Водночас низка небагатих країн Близького Сходу і Африки є виробниками порохів і вибухівки та водночас потребують мінеральних добрив для сільського господарства.
"Цілком імовірно, що могла бути напрацьована схема, за якою певні "бідні країни" отримуватимуть російські добрива, а в Росію постачатимуть вибухову продукцію, - припускає автор. - Наприклад, Індія, яка є великим імпортером аміаку".
Гончар також розповів, що лише близько 70% аміаку використовується для виробництва добрив, а решта — для виробництва вибухових речовин, синтетичних волокон, пластику.
Більше матеріалів Михайла Гончара читайте за посиланням.