У рамках поточного регуляторного режиму в Україні немає припливу інвестицій в модернізацію та розвиток газорозподільних мереж, що унеможливлює якісні поліпшення в цій сфері.
Про це заявив партнер VIS Economic and Energy Consultants Евангелос Пенгеліс.
За його словами, у всіх досліджених європейських країнах тарифи для операторів ГРМ встановлюють на кілька років наперед.
"І такий підхід повністю виправданий при використанні методики на базі норми прибутковості. Термін дії тарифу називають регуляторним періодом. Зараз у Чехії регуляторний період становить три роки, у Франції - чотири роки. Але це не межа - у Великій Британії оператор газорозподільних мереж отримує тариф на вісім років (збільшили з раніше діючих п'яти років). Тривалі регуляторні періоди необхідні у випадках, коли є потреба в використанні довгострокових інвестицій, адже такі періоди дозволяють поліпшити прогнозування, підвищують якість не тільки фінансової, а й технічної експертизи. Натомість в Україні регуляторний період для операторів ГРМ - один рік", - наголосив Пенгеліс.
"У першій половині 2016 р. ми провели дослідження з метою розібратися з тим, як різні підходи до регулювання тарифів впливають на інвестиційну привабливість газорозподільних мереж. Для аналізу було обрано регуляторні системи, що діють для операторів таких мереж у Чехії, Франції і Великій Британії, і їх ми порівняли з Україною", - наголосив він і при цьому привів порівняльну таблицю.
На його думку, головна відмінність зазначених вище країн Євросоюзу від України в тому, що там держрегулятори при розрахунку тарифів орієнтуються на норми прибутковості. Така методологія означає, що оператор ГРМ повинен отримувати на свої інвестиції середній для місцевої економіки дохід. До того ж норма прибутковості повинна відображати і ступінь очікуваних ризиків для інвестора. Таким чином, тариф повинен забезпечити таку норму прибутковості, яка достатня для надходження інвестицій, для розвитку газових мереж.
На відміну від методології на базі норми прибутковості, в Україні тариф для операторів ГРМ встановлюють за системою "витрати+". У цього підходу, каже Пенгеліс, такі недоліки:
- тариф на наступний рік розраховують на підставі заявлених даних про витрати в попередньому році, що ускладнює розвиток операторів ГРМ;
- складно включити в тариф заплановані інвестиції, адже їх неможливо включити в затверджену базу активів;
- складно врахувати зміни в обсягах транспортування газу, що критично при спаді споживання газу;
- відсутні дієві інструменти для ефективного контролю витрат операторів ГРМ.
Детальніше про газовий ринок України читайте у статті Алли Єрьоменко "Створення ринку газу: імітація чи реальність?" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".