Таку думку в інтерв’ю ZN.UA висловив учений у галузі економіки та земельних відносин, доктор економічних наук, професор, академік НААН, співавтор трьох земельних кодексів України Леонід Новаковський.
Він нагадав, що у 1999 році, коли паювання в основному завершили, 52% усіх паїв мали сільські пенсіонери - найменш активна частина сільського населення. Згідно з президентським указом від 10 листопада 1994 року право на земельну частку (пай) стало об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Паювати почали у серпні 1995 року.
Починаючи з 1996 року власники земельних паїв, а це переважно пенсіонери, могли вільно відчужувати свої земельні частки. За чотири роки (1996-1999 роки) із 6 млн. паїв вони продали 2,6 тис., подарували 5,1 тис., успадкували 36 тис., що в середньому за рік становить 10,8 тис. паїв, або 0,2% загальної кількості. «Це абсолютно нормальний і прогнозований рух права на земельну частку (пай), і змінювати його не було підстав», - вважає учений.
Однак, за його словами, президент у березні 2000 року визнав як невідкладний проект нового Земельного кодексу, який уряд вніс на розгляд Верховної Ради. Відтоді і розпочалася боротьба за «захист» прав селян на землю шляхом заборони її купівлі-продажу.
«Як відреагували на це власники паїв? За 2000 рік із 0,5 до 7,3 тис., або у 15 разів, зріс продаж паїв, із 1,3 до 53,5 тис., або у 40 разів, більше їх подарували, із 19 до 169 тис., або у 19 разів, більше успадкували часток (паїв). Як бачимо, мораторій не захистив права селян на землю, а прискорив перехід цього права до інших громадян, тобто спричинив обезземелення селянства», - зазначив професор.
За його словами, нині майже п’ята частина всіх паїв має інших власників, у чиїх руках опинилося понад 5 млн. га землі. «Якщо мораторій подовжувати і далі, як цього вимагають окремі політичні сили в парламенті, то протягом найближчих десяти років шляхом успадкування, інших дозволених дій ще третина наших угідь змінить власника. Далеко не селянського роду…» - вважає Л.Новаковський.
Він додав, що наразі в оренді перебуває 4,6 млн. паїв, або 17,4 млн. га. «Півмільйона гектарів - це не витребувані паї. І майже стільки ж - відумерла спадщина, - пояснив академік. - Частина площ не використовується зовсім і вважається землями запасу. Разом із землями резервного фонду - це 3,2 млн. га. Проекти землеустрою щодо використання земель сільськогосподарського призначення вже давно не розробляються».
«Відсутня актуалізована планово-картографічна база в межах адміністративних районів або колишніх територій сільрад щодо розташування і належності ділянок власникам, орендодавцям, щодо земель резервного фонду та запасу, не витребуваних паїв і ділянок відумерлої спадщини. Подрібнене розосереджене землекористування потребує негайної консолідації, утворення земельних масивів, які забезпечили б привабливість інвестицій в аграрний сектор і належні умови господарювання», - зазначає Л.Новаковський.
На його думку, якщо держава не регулюватиме обігу земель сільськогосподарського призначення, то немає сенсу говорити про їх консолідацію та надходження інвестицій в аграрний сектор: «Іншого не дано. Дехто лякає націоналізацією частини земель, примусовим відчуженням земельних ділянок у громадян, надмірним одержавленням земель. Але все це - фантасмагорія. Єдиний цивілізований шлях - прозорий, зрозумілий, регульований ринок землі».
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» в інтерв’ю Володимира Чопенка з Леонідом Новаковським.