В Україні відкати на реалізацію відомчих програм інформатизації обчислюються 50-80% від суми закупівлі, за даними джерел «Дзеркала тижня». При цьому закуповується «залізо» і програмне забезпечення, які для побудови «електронної держави» в Україні абсолютно не потрібні. Це наочно показують тендери на закупівлю систем електронного документообігу, проведені ДПАУ і Нацбанком у березні та квітні 2010 року. В Україні у 1998 році прийнято закон «Про національну програму інформатизації» (НПІ), покликаний інтегрувати в одне ціле всі програми інформатизації. Відтоді на інформатизацію було витрачено близько 800 мільйонів доларів. Але паперовий документообіг у всіх установах зберігається в повному обсязі, а чисельність держслужбовців зросла приблизно на 45%. Згідно з висновками Рахункової палати, всупереч вимогам зазначеного закону практично всіма центральними органами виконавчої влади не забезпечено виконання всіх норм закону. Тільки 2% робіт з інформатизації здійснюється згідно з бюджетною програмою НПІ, 70% - за окремими бюджетними програмами. Реалізація завдань з інформатизації судовими органами влади взагалі здійснюється поза рамками законодавчого регулювання. За даними рахункової палати і Держкомітету з інформатизації, практично всі органи влади протягом багатьох років систематично порушують закон про Національну програму інформатизації. Причому зміна влади, по суті, не змінює правила гри на цьому, керованому чиновниками, ринку. Так, у 2010 році Державна податкова адміністрація провела тендер на закупівлю системи електронного документообігу вартістю 9 мільйонів доларів, на якому перемогла американська компанія. Цих грошей у бюджеті немає - і закупівлю здійснили, взявши кредит у Світового банку. За оцінками експертів «ДТ», якщо дотримуватися закону, то чиновники ДПАУ не змогли б витратити цю суму на систему електронного документообігу, реальна ціна якої у три-чотири рази менше. Рахункова палата наводить безліч прикладів, які наочно демонструють відсутність управління і контролю з боку держави практично у всіх галузях держави. Детальніше читайте у свіжому номері «Дзеркала тижня» у статті Юрія Бутусова «Електронна соціальна гра в карти. Посібник по розпилу мільярдів».
