Ті, хто інвестували в Україну в минулому, все ж були не дуже задоволені тим, що отримали в результаті. Сьогодні ВВП України становить близько 85 мільярдів доларів. Це приблизно восьма частина від ВВП Польщі. І прибутки від інвестицій пропорційні до цього показника.
Чи зміниться такий стан речей? Ніхто не може сказати напевне, але, як і раніше, Україна має великі перспективи. Зрештою, це країна посеред Європи. Вона має добре освічену і не зайняту робочу силу. І як би хто не називав українську економіку, вона все ж таки ринкова.
Про це в своїй статті пише експерт Atlantic Council Андрес Аслунд, який перелічує десять причин, чому іноземним і внутрішнім інвесторам варто вкладати гроші в Україні сьогодні.
По-перше, на думку експерта, аргументом може цілком послужити угода про всеосяжну і вільну торгівлю між Україною і ЄС, яка дає пострадянській країні доступ до великого європейського ринку. Сьогодні ринок ЄС в двадцять разів більший, ніж російський. Тому варто зосередитися на тому, що ЄС дійсно відкритий і що українські компанії це розуміють.
По-друге, угода про асоціацію з ЄС зобов'язує Україну ухвалити сотні позитивних законів, які повинні допомогти країні створити сприятливий бізнес-клімат. Європа буде невпинно підштовхувати Київ до прийняття цих ініціатив і їх імплементації. Щоправда, під питанням лишається, чи ЄС надає Україні достатньо стимулів.
По-третє, в 2015 році Україна змогла стабілізувати свою фінансову систему. Рівень річної інфляції скоротився дуже різко: з 61% в квітні 2015 року до 9,8% в квітні 2016-го. Процентні ставки Національного банку зменшилися відповідно. З третього кварталу 2016 року комерційні кредитні ставки також повинні зменшитися до 20%. З цього моменту інвестування в реальні сектори може пожвавитися.
Четвертою перевагою України Аслунд називає те, що ні де в Європі інвестори не зможуть знайти настільки кваліфікованих працівників і за таку невелику ціну. Українські зарплати офіційно становлять одну восьму від польських. Але реальна різниця може все ж бути меншою "через українську звичку платити додаткову неофіційну зарплату". Але Аслунд запевняє, що виробництво в Україні таке ж дешеве, як і здається. Експерт підкреслює, що буде не довго, однак зараз це лишається аргументом, чому варто перемістити виробництво в Україну.
П'ята причина – зміна податкового законодавства. Тривалий час в Україні зберігалося до абсурду високе оподаткування праці на рівні 45% від зарплати. Це мало не найвищий показник в Європі. Завдяки новому податковому законодавству, яке просував попередній український уряд, цей податок скоротився до 22%. Це дуже важлива умова для іноземних інвесторів, які не готові платити "додаткові зарплати під столом" готівкою. На думку Аслунда, ці зміни повинні вивести виплату зарплат з тіні.
Шоста причина – Україна перейшла на реалістичний плаваючий обмінний курс. Як результат, в неї більше немає громіздкого дефіциту рахунку поточних операцій. Україна скоро зможе лібералізувати жорстку регуляцію обміну валют, яка шкодить як іноземному, так і внутрішньому бізнесу.
Сьома причина – Україна запровадила електронну систему державних закупок ProZorro. Це дозволить всім видам підприємців брати участь у процесі державного забезпечення.
Ще однією проблемою, з якою зіштовхувалися іноземні інвестори, які займалися експортом з України, - це відшкодування ПДВ. Офіційно була запроваджена автоматична електронна система в цьому питанні. Аслунд зауважує, що прямі розмови з іноземними бізнесменами підтверджують, що ситуація покращилася, хоча і лишаються певні проблеми. Однак він вносить це поліпшення в якості восьмої причини, чому зараз варто інвестувати в Україну.
Дев'ятою причиною він називає запуск процесу дерегуляції. Автор визнає, що Києву ще дуже багато потрібно зробити, однак багато регуляторних органів і агенцій були ліквідовані.
Десята причина, на думку Аслунда – надзвичайна відкритість України. Він зауважує, що "жодній країні не вдавалося водночас бути настільки корумпованою і настільки відкритою.
"Вірогідно, ця якість допоможе народу побороти корупцію. Українська відкритість дає багато можливостей для інвесторів скаржитися, якщо щось іде не так. А це те, чого немає в багатьох країн", - зауважує Аслунд.
Також він перелічує проблеми в Україні, які відлякують інвесторів. Більшість з них пов'язані зі слабкою системою юстиції. Право власності в країні не захищене, тому що ні прокурори, ні судді не працюють належним чином. З цієї причини ті, хто наважується вкладати гроші в українську економіку, в угоди включають умову, що в разі конфліктів арбітражем будуть займатися суди в Лондоні чи Стокгольмі.
Також в Україні відсутні інструменти примусу до виконання контрактів. Деякі великі і впливові бізнесмени в країні досі думають, що "їм не потрібно платити за те, що вони купили". Тож Києву гостро необхідна система правосуддя, яка б притягувала до відповідальності тих, хто не платить.
Ще однією проблемою Аслунд називає заборону на продаж землі в Україні. Якщо вона буде знята, вартість землі різко зросте в кілька разів. Ферми зможуть брати в банків серйозні кредити використовуючи свою землю, як заставу.
Експерт зауважує, що Україні коли не проводила такі серйозні реформи, як в 2015 році. Однак тепер, схоже, ця хвиля зменшується. Навряд чи найближчим часом можна буде побачити ще якість істотні позитивні зміни. Тож Аслунд радить сподіватися на краще, але і не плекати ілюзій.
Нагадаємо, що загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) по всьому світу виріс у 2015 році на 36% порівняно з попереднім роком і склав 1,7 трлн доларів. Це найвищий показник після глобальної економічної та фінансової кризи 2008-2009 років.
Більше про процес залучення інвестицій і те, що для цього зробив уряд України, читайте в статті Юлії Самаєвої для DT.UA "Полювання на інвестора. Сезон закрито".