Діяльність української держави у використанні власних ресурсів багато років була квазіринковою.
Як пише в статті для DT.UA Валерій Геєць, директор Інституту економіки і прогнозування НАН України, академік НАН України, згідно з існуючими даними держпідтримка підприємств у період 2000-2013 рр. у нас була значно більше, ніж в країнах ЄС (в 5,1–9,1 разу).
Україна витрачала більше коштів на підтримку підприємств за видами діяльності, ніж у середньому по ЄС, і по окремим країнам Євросоюзу, навіть з транзитивними економіками. Структура цих витрат в Україні вкрай нераціональна, істотно деформуюча ринкове середовище через нерівність доступу до державних ресурсів товаровиробників, вважає автор.
Особливі преференції мають, наприклад, вугільна промисловість, енергетика, тоді як машинобудування, яке могло б стати базою для нарощування інвестицій і технологічного переозброєння, значно відстає.
До того ж з 2005 р. Україна не надає досить поширеною в ЄС державної підтримки підприємствам на науково-технічні розробки. Зокрема, у Чехії держвидатки на наукові розробки і дослідження, екологічні інновації досягали в окремі роки (2009, 2010, 2011) 25-35% від загальної суми зазначеної підтримки.
Україна, з одного боку, вичерпала можливості ринкового характеру запозичувати і жити в борг, а з іншого - не може і не має необхідності підтримувати підприємства реального сектора в колишніх масштабах, і при таких умовах не може інвестувати кошти в інфраструктурні проекти та інші види діяльності, подібно європейським країнам, де витрати на підтримку регіонального розвитку перевищують половину всіх виділених на такі цілі обсягів коштів, підкреслює автор.
Детальніше про макро-економічні проблеми України читайте у статті Валерія Геєця Від квазіринку до ринку та інвестиційного зростання у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. України".