Владімір Путін сподівався поставити Європу на коліна під час зими, сильно скоротивши російські поставки газу. Але оскільки весна вже почалася, стало очевидно, що він не добився успіху в цьому. Європейські споживачі не замерзли у своїх домівках. А європейські економіки почали демонструвати обнадійливі ознаки відновлення.
Везіння допомогло Європі пережити російську газову атаку. Погода була сприятливою на всьому континенті протягом зими. Також допомогла певна ретельна підготовка: газові сховища були заповнені ще до початку опалювального сезону в листопаді 2022 року. Але важливо і те, що глобальної конкуренції за поставки впродовж зими не було. Тому що Китай - найбільший у світі споживач газу - намагався розібратися з наслідками жорсткого карантину, запровадженого через COVID-19, - пояснює в статті для Atlantic Council доктор Аура Сабадус з Independent Commodity Intelligence Services.
Вона також хвалить європейські країни за те, що вони вжили низку ефективних заходів у відповідь на енергетичну кризу, спровоковану Росією. ЄС додав вісім нових плавучих сховищ і станцій регазифікації, розширивши кількість терміналів для імпорту СПГ до 23 одиниць. Завдяки цим новим терміналам Європа зможе імпортувати 227 мільярдів кубометрів скрапленого газу в 2024 році. А це майже половина від того, що Європа споживала в 2021-му. Загалом, Європа збільшила імпорт СПГ в 2022 році на 68%, що дозволило компенсувати імпорт з Росії. Це дорого коштувало континенту. Рекордні ціни на газ сильно позначилися на промисловому виробництві. Однак, завдяки падінню попиту, зокрема в промисловому секторі, ціни на газ на початку березня 2023 року опустилися до найнижчого за 17 місяців рівня.
Ці позитивні тенденції створюють сильне враження, що російський енергетичний наступ провалився. Замість того, щоб змусити Європу відвернутися від України і прийняти вимоги Кремля, дедалі більш відкрите перетворення експорту енергоносіїв в зброю позбавило Росію доступу до ключових європейських ринків. Однак, доктор Садаус застерігає, що енергетична війна ще не закінчилася. В 2023 році Європі доведеться мати справу з низкою ризиків, пов’язаних з енергетичним сектором.
Серед них швидке відновлення китайського економічного попиту, через який Китай повернеться на глобальний ринок СПГ. Це збільшить конкуренцію за глобальні вантажі. Глобальне виробництво СПГ, швидше за все, залишиться обмеженим до кінця року, а можливо і впродовж усього наступного, поки не будуть схвалені нові проекти.
Ситуацію може погіршити також посуха, яка вплине на виробництво електроенергії на ГЕС. Також існує занепокоєння через технічні проблеми на старих атомних електростанціях Франції, Якщо ядерні об’єкти будуть змушені закритися на ремонт на досить довгий час, Європі доведеться перейти на генерацію, пов’язаною зі спалюванням палива. А це підвищить попит на пальне. На початку березня інженери виявили корозійні тріщини на чотирьох реакторах у Франції. Тож з’явився страх, що ще 200 запланованих перевірок на 56 реакторах цього місяця можуть виявити ще більше проблем. Самі новини про це вже змусили ціни на газ зростати. Повідомлення про виявлення проблем у Франції можуть змусити ціни підскочити.
Більший попит на електроенергію, спричинений скороченням можливостей АЕС і ГЕС, може змусити Європу збільшити імпорт газу в часи, коли глобальне постачання СПГ обмежене. А це, у свою чергу, відкриє вікно можливостей для Росії, щоб збільшити потік свого газу в Європу. Єдиною альтернативою для промислових і комерційних споживачів, так само як і для побутових клієнтів, було б скоротити попит на газ ще більше. А інвестори повинні були б пришвидшити розгортання відновлюваних потужностей, щоб компенсувати втрати виробництва на АЕС і ГЕС. Втім, на думку автора, це не дуже реалістично. З серпня 2022 року до січня 2023-го Європа змогла заощадити 42 мільярди кубометрів газу. Таке велике скорочення попиту повинно продовжитися, якщо Європа серйозно налаштована не збільшувати імпорт з Росії.
Інший ризик пов’язаний з тим, що Туреччина і РФ обговорюють запуск газового вузла для постачання в Європу. За цією схемою Москва може продавати газ хоча б одному турецькому покупцеві, який потім буде перепродавати ці об’єми іншим клієнтам по всій Південно-Східній Європі. Існують занепокоєння, пов’язані з порушенням антимонопольних правил чи й навіть з появою корупційних практик, якщо «відмитий» російський газ почне текти в Європу через Туреччину. І немає жодних ознак того, що Анкара і сусідня Софія готуються забезпечувати прозору і підтверджену інформацію про поставки. Європа не може завадити Туреччині продавати газ європейським клієнтам. Але ЄС повинен наполягати, щоб країни-учасниці надавали прозору інформацію про об’єми, які заходять на їхні ринки.