Через два роки після широкомасштабного вторгнення Росії Україна засипана уламками скла, а атаки Москви без кінця вибивають нові шибки. Україна не має склозаводу що функціонує, який би міг впоратися з цим завданням. Натомість вона змушена імпортувати листове скло.
Український інвестор Ігор Ліскі, який володіє частками в кількох компаніях, хоче побудувати скляний завод під Києвом вартістю близько 240 мільйонів доларів. Він шукає європейських постачальників обладнання і каже, що готовий інвестувати в проєкт близько 80 мільйонів доларів, але натрапляє на труднощі у фінансуванні решти, оскільки банки не поспішають надавати кредити під час війни. Тож Україна бореться за те, щоб її підприємства працювали, пише видання The Wall Street Journal.
Комерційна діяльність створює робочі місця, податкові надходження і ресурси, необхідні для того, щоб країна могла продовжувати воювати. Угода Європейського Союзу від 1 лютого про підтримку Києва у вигляді грантів і кредитів на суму близько 54 мільярдів доларів протягом чотирьох років для фінансування державних функцій частково заповнює цей дефіцит. Міжнародні фінансові інституції, включаючи Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк ЄС та Світовий банк, також надають рятівну допомогу.
Ця підтримка, попри те, що Україні все ще не вистачає грошей є дуже важливою. Для того, щоб Україна продовжувала боротися і мала надію на відновлення, вона повинна перемагати не лише на полі бою, але й на своїх заводах, у містах і на фермах.
"Стратегія перемоги України у війні має полягати в тому, щоб українська економіка була сильнішою за російську", — заявив колишній Спеціальний представник США з питань України Курт Волкер.
За оцінками Тімоті Еша, економіста RBC BlueBay Asset Management в Лондоні, Україна наразі потребує близько 100 мільярдів доларів щорічної підтримки, з яких близько 40 мільярдів доларів — це бюджетна підтримка і 60 мільярдів доларів — військова допомога. Якщо війна закінчиться й Україна переможе, їй може знадобитися 50 мільярдів доларів на рік на відновлення протягом десятиліття.
Перешкод для підтримки української економіки багато. До початку війни вона була слабкою, страждала від неефективності, поганої інфраструктури та корупції. Після вторгнення Росії два роки тому Москва націлилася на цивільні райони, і Україна втратила значну частину своєї промислової та сільськогосподарської бази через бойові дії та російську окупацію. Як вважає один український бізнесмен, єдиний запасний варіант — це гранти та позики, які пропонують західні міжнародні фінансові установи, такі як ЄБРР та Агентство США з міжнародного розвитку, і які обчислюються сотнями тисяч доларів, а не мільйонами.
Енергетика, попри те, що є російською ціллю, отримує певне міжнародне фінансування, частково для того, щоб сприяти переходу від імпортованого викопного палива. Проблема полягає в тому, що вітрові електростанції й турбіни є великими, очевидними цілями для Росії. Але розподілене виробництво електроенергії на вітрових електростанціях і сонячних батареях на дахах складніше для Росії знищити, ніж традиційні централізовані теплові електростанції.
Брак капіталу в Україні нагадує Європу 75 років тому, вважає Волкер, колишній Спеціальний представник США з питань України. Наразі українці знають, що вони повинні прагнути до самодостатності, як у війні, так і в економіці.
"Українські підприємці, які залишаються в країні й створюють робочі місця, є найбільш патріотичними", — вважає інвестор Ліскі.