Б’юся об заклад, кожен житель столиці України може пригадати факт елементарного нехтування його екологічними правами. Скажімо, коли одного «чудового» дня він і його сусіди з подивом виявляли будівництво, що бурхливо розгорнулося на пустирі поруч із їхнім будинком. А з часом — незграбний бетонно-скляний монстр, що виріс там незрозуміло за чиїм велінням (а точніше — дозволом). Або коли знайомий до дрібниць затишний скверик раптом перетворювався на невпинно чхаючу автостоянку. А скажіть, чи хтось поцікавився нашою з вами думкою, перш ніж розпочати воістину варварське вирубування зелених насаджень? Хіба ми давали «добро» на мало не повсюдну заміну екологічно чистих трамваїв і тролейбусів давним-давно застарілими, такими, що перебувають поза всякою критикою, автобусами й маршрутками? Та ж, за всіма законами нашої з вами рідної держави, такі рішення можна приймати виключно з урахуванням думки спільноти.
Заковика в тому, що, по-перше, громадськість (тобто ми з вами), м’яко кажучи, слабенько поінформована про свої права. По-друге, тут очевидний типовий для новітньої України парадокс: усіма відповідними законами передбачено залучення громадян держави до прийняття екологічних рішень, але механізм такої участі не відпрацьовано. Тобто фактично ми абсолютно безправні. І коли, приміром, якийсь нувориш вирішить «перекроїти» наші з вами двори на свій новоукраїнський розсуд, можу вас запевнити, так воно й буде. Принаймні випадки, про які я та мої колеги дізналися на прес-конференції, організованій громадською організацією «ЕкоПраво — Київ», — яскраве підтвердження цього.
У Святошинському районі столиці у дворі будинків 16 та 16-б по бульвару Академіка Вернадського була зелена зона, насаджена місцевими жителями. Поруч стояла споруда дитсадка, яку вирішив узяти в оренду Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту й бізнесу. І все б гаразд, та ось народилася в керівництва європейського (за назвою) вузу зовсім неєвропейська ідея: влаштувати (ні в кого не спитавши на те згоди) на місці зеленого майданчика автостоянку. Відтак місцеві жителі позбулися всіх дерев, дітлахам ніде погратися, літнім — подихати свіжим повітрям. На численні звернення жителів абсолютно всі відповідні інстанції дали категоричну відповідь: університет дозволу на стоянку не має. Але... Дивовижна річ — стоянка як стояла, так і стоїть.
Ще один випадок — і геть неймовірний. Своїм наплювацьким, навіть варварським ставленням до людей. Причому до людей шанованих і впливових. На елітних Липках є унікальний парковий дворик, так званий Губернаторський сад — пам’ятка ландшафтної архітектури. 1993 року було прийнято рішення поставити на капремонт сусідні будинки по вул. Інститутській, 18. І хоча донедавна й натяку на реставраційні роботи не було видно, сад втратив 26 дерев цінних порід. А недавно з’явився інвестор — Державне підприємство «Укрінвестбуд» Держуправління справами адміністрації Президента, який вирішив не реконструювати один із будинків на Інститутській, 18, а побудувати натомість вісімнадцятиповерхового велетня з підземним гаражем на 200 машин. Ясна річ, почалося чергове вирубування дерев...
Що характерно, усі держструктури, куди писали занепокоєні подіями жителі, відповіли: проекту «Укрінвестбуду» вони або в очі не бачили, або відхилили, оскільки в центральній частині міста максимальна висота будинків не повинна перевищувати сім поверхів. Уточнимо: на сьогодні люди, котрі проживають на вул. Інститутській, 18 (у тому числі ветерани ВВВ, академіки, нардепи), оббили пороги 80 (!) різних інстанцій. Безрезультатно! Понад те — у закритому парковому дворику (нагадаю, пам’ятці ландшафтної архітектури) планується побудувати двосторонню транспортну розв’язку...
З 1999-го тривають поневіряння жителів Голосіївського району столиці. У дворі будинків, що лежать на перетині вулиць Саксаганського, Володимирської та Жилянської, банк «Хрещатик» й АТ «Марс» захотіли побудувати будинок з офісними приміщеннями. Оглянули території — виявилося замало. Недовго думаючи, «турботливі» бізнесмени вирішили «відрізати» шматочок площею 0,5 га від дитячого ігрового майданчика. Ну, справді, невже дітлахам може чимось заважати сусідство з автостоянкою і трансформаторною підстанцією?.. Чи варто говорити, що в змучених багаторічними ходіннями по чиновницьких кабінетах мешканців навколишніх будинків уже майже не залишилося надії на справедливість?
Утім, усе далеко не настільки безперспективне й безрадісне. Принаймні в цьому переконаний начальник Держуправління екології та природних ресурсів м. Києва Микола Мовчан. Він повідомив присутнім, що нині в суді розглядається близько десятка таких скарг, уже порушено три кримінальні справи. А щоб поставити заслін несанкціонованому вирубуванню дерев, Микола Михайлович пропонує запровадити в столиці систему суворого обліку зелених насаджень.
Набагато жорсткіше і прямолінійніше висловився голова постійної комісії Київради з питань охорони довкілля, екологічної безпеки й захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи Даніель Карабаєв.
— Усі питання, порушені сьогодні, неодмінно будуть розглянуті на засіданні нашої комісії, — запевнив Даніель Таїрович. — Я взагалі здивований, що цей захід проходить у приміщенні IREX Про Медіа, а не в Київраді: ми б запросили представників усіх конфліктуючих сторін, усіх відповідальних посадових осіб. У результаті по-справжньому розставили б усі крапки над «і».
Звісно, не може не тішити, що для страждальців, про яких ішлося в цьому матеріалі, з’явилося світло у кінці тунелю. Питання в іншому: скільки в них побратимів по нещастю? Боюся, якщо до Даніеля Таїровича потягнуться «ходоки», то йому та його підлеглим доведеться цілими днями тільки ними й займатися. Коли ж нарешті вищеописані й аналогічні ситуації стануть неможливими в принципі?! Адже, слово честі, тут навіть не так за себе прикро...