Американська адміністрація, яка тривалий час завзято заперечувала вплив діяльності людини на процеси зміни клімату на нашій планеті, нарешті змінила свою позицію. І навіть зібрала з цього приводу спеціальну комісію, запросивши на неї представників 15 найбільших забруднювачів навколишнього середовища, а також Євросоюзу. Щоправда, на цій конференції йшлося не про скорочення викидів парникових газів, а про потребу «визначити цілі», причому в індивідуальному для кожної країни порядку. Та ще й зробити це таким чином, щоб жодною мірою не уповільнити темпи економічного розвитку.
У роботі конференції взяли участь представники країн, відповідальних за викид 80—90 відсотків усіх парникових газів: Індії, Китаю, Росії, Австралії, Бразилії, Мексики, Кореї, ПАР, Великобританії, Німеччини, Індонезії, Італії, Канади, Франції й Японії. Двоє учасників — США та Австралія — не беруть участі в Кіотському протоколі, який передбачає до 2012 року п’ятивідсоткове скорочення викидів парникових газів від рівня 1990 року. Китай і Індія, хоча й ратифікували протокол, користуються істотними преференціями, що й слугувало колись обгрунтуванням американської позиції. Усього в договорі беруть участь 172 країни.
Більшість експертів нову американську ініціативу сприйняли більш ніж скептично, побачивши в ній спробу завадити ООН провести всесвітню конференцію з цієї тематики (вона має відбутися в грудні на острові Балі). Утім ті, хто навіть має іншу думку, дали надзвичайно низьку оцінку зусиллям американської адміністрації. Зокрема Джон Аштон, спеціальний помічник міністра закордонних справ Великобританії з проблем зміни клімату, заявив: «Ми знаємо, що добровільний підхід до проблеми глобального потепління ефективний приблизно так само, як і знаки добровільного обмеження швидкості на дорогах. А ми нині потребуємо не просто ефективного вирішення проблеми, а рішення, що спрацює дуже швидко».
Проте не слід недооцінювати той факт, що американська адміністрація, зокрема вустами держсекретаря Кондолізи Райс, визнала не тільки сам факт глобального потепління і відповідальність за нього людства, а й потребу знайти глобальний консенсус для протидії небажаним змінам клімату.