Досі картаю себе за малодушність. І от через що.
Було це кілька місяців тому. Повертаюсь із супермаркету додому. Йду і бачу: попереду чолов’яга із сусіднього будинку допиває пиво. Незважаючи на те, що урна стояла від нього за два кроки, тупо кидає порожню пляшку на землю. І, задоволений собою, прямує до ігрових автоматів.
Зрозуміло, що, зробивши йому зауваження, могла б наразитися на грубість. Але, як мовиться, краще зробити і шкодувати, ніж не зробити і все одно шкодувати. От я досі й шкодую. А раптом у той момент змогла б знайти єдино правильні слова, і наступного разу рука з порожньою пляшкою спрямувалася б у потрібному напрямку?..
Проте - досить рефлексій. Тим більше що незабаром у всіх подеколи недоречно нерішучо-сором’язливих громадян з’явиться істотна підтримка. Йдеться про розробку Науковим центром розвитку туризму (НЦРТ) соціального проекту під назвою «Україна без сміття».
- Проблема сміття, що оточує нас з усіх боків, особисто мене турбувала завжди, - каже директор НЦРТ Олена СОКОЛОВА. - Особливо боляче бачити наші запльовані й «розцяцьковані» недопалками тротуари, коли приїжджаєш із чистенького закордону. Не працюють комунальні служби, ніхто ні з кого нічого не вимагає... У результаті навіть Київ, який колись був справжнім красенем, став просто жахливим.
Туристи дивуються: чому у вас так брудно?! Адже туризм починається саме з чистоти, комфорту й безпеки. Стояти, скажімо, на зупинці й «місити» ногами недопалки, обгортки, лавіруючи між порожніми пляшками, - м’яко кажучи, не надто приємно… Бруду необхідно позбуватися. І, безперечно, не стільки для «них», скільки для самих себе.
- Недарма ж кажуть: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Для того ж, щоб не смітили, погодьтеся, потрібно змінити свідомість. Насамперед молоді.
- Абсолютно правильно. Наприклад, для мене, як учителя за першою освітою, абсолютно незрозуміло, чому у школах немає спеціальних предметів, де б вивчали етику, правила доброго тону, адекватної поведінки в суспільстві... Зате «воєнці» в коледжі, де вчиться на дизайнера моя донька, віддано кілька годин на тиждень. Чи не краще було б цей час присвятити тому, щоб переконати дітей не лихословити, не кидати сміття повз урни?.. Доки ми цього не усвідомимо, нічого не зміниться.
Зараз, мені здається, тим більше у зв’язку із наближенням Євро-2012, якраз сприятливі обставини для кардинального поліпшення ситуації. Якщо громадські організації, Міносвіти, Міністерство культури і туризму, МінЖКГ об’єднають зусилля, міста України реально зміняться на краще - стануть чистішими, привітнішими, привабливішими.
- Судячи з усього, НЦРТ теж збирається зробити свій посильний внесок у цей процес.
- Ми хочемо розробити проект, переконати доброчинні фонди підтримати його, потім залучити до реалізації задуму «третій сектор». Раніше ми розробили Стратегію і Концепцію розвитку вітчизняного туризму, але ж туризм неможливий без інфраструктури, без наявності елементарного порядку й дотримання санітарно-гігієнічних норм. Так, у нас є указ президента, який стосується заборони паління в громадських місцях. Але хто його виконує?..
Утім, ми примудряємося, пробачте, запаскуджувати і «пускати під ніж» не тільки наші міста, а й унікальні (у світовому масштабі!) місця. Візьмімо бодай наше національне надбання - Арабатську Стрілку, екстраординарний природний комплекс, одну з найцінніших екосистем планети. Що там зараз відбувається? Та справжнісіньке безчинство! Наприклад, чималий шматок цієї дивовижної землі… роздали під дачні ділянки! У результаті частину 800-річного незайманого степу перетворено на величезне поле бур’янів.
- Ну, у нас не тільки унікальні місця - вся країна невдовзі ризикує перетворитися якщо не на поле бур’янів, то на велетенський смітник…
- Тому, хай як пафосно це звучить, далі сидіти склавши руки не можна. Сьогодні «сміттєвою» проблемою переймаються вчені провідних профільних вишів країни. Щоб розробити систему відповідних законів та підзаконних актів, плануємо залучити до співробітництва юристів. Напевно, маємо думати і про створення спеціальних структур, які відповідали б за підтримання чистоти і порядку на вулицях. Не обійтися і без ряду акцій, конкурсів (наприклад карикатур), розрахованих на дітей і молодь та їхню безпосередню в них участь. Безумовно, збираємося підключити до роботи і ЗМІ, щоб провести максимально широку агітаційно-просвітницьку кампанію - такий собі антисміттєвий лікнеп. Привернуть увагу і, сподіваюся, як мінімум змусять замислитися тематичні білборди та лайт-бокси. Взагалі - спонукати людей замислитися і згадати, що вони, власне, люди, мабуть, і є головною метою нашого проекту.