Уп’яте в Києві відбувся Міжнародний водний форум «AQUA-UKRAINE» і вдруге в рамках конференції «Вода та навколишнє середовище» за організаційної підтримки компанії «Кока-Кола Україна» проходив круглий стіл «Питна та бутильована вода в Україні: безпека, стандарти, контроль». Ця тема на деякий час об’єднала за одним столом усі зацікавлені сторони: виробників бутильованої води в Україні та її споживачів, представників державних органів та недержавних організацій, вітчизняних профільних наукових закладів та міжнародних організацій, аж до Міжнародної асоціації питної води (IWA) та Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Спрямування роботи круглого столу досить чітко окреслив Анатолій Подрушняк, заступник директора інституту екогігієни та токсикології ім. Л.Медведя МОЗ України: «Цей захід має прискорити розробку та затвердження санітарних правил і норм для бутильованих вод, які б відповідали класифікації та вимогам безпечності, що визначені законодавством ЄС та положенням угод СОТ».
Коли води бракує в організмі...
Те, що 86% маси людського тіла становить вода, відомо, напевно, кожному. 80% потреби організму в рідині більшість із нас забезпечує споживанням питної води та напоїв і 20% — із їжею. А от про те, що втрата одного-двох відсотків вологи спричиняє спрагу, а 10—15% зневоднення організму — смерть, знають не всі. Хронічне зневоднення (~1% втрати вологи) викликає цілий «букет» хвороб. Тобто наше здоров’я залежить не лише від чистоти, якості води (за даними ВОЗ, 85% усіх захворювань є наслідком її забруднення), але й від її кількості, про що ми часто забуваємо. Олександр Паталаха, директор з питань наукового забезпечення та харчового законодавства «Кока-Кола Росія, Україна та Білорусія», резонно зауважив, що рекомендованої величини споживання води не визначено. Є норми токсикологічні, а науково обґрунтованих норм споживання немає в жодній країні. Згідно з науковими даними, дорослі чоловіки та жінки повинні випивати 11—16 240-мілілітрових чашок води за день, тоді як діти та підлітки потребують трохи менше — не менш як дев’ять таких чашок. Однак реальний обсяг споживання води залежить від способу життєдіяльності та природних умов. Фізична діяльність, високі температури та тиск можуть спричинити зростання кількості споживаної води у три-шість разів.
...та в державі
В останній доповіді Програми розвитку ООН про розвиток людини за 2006 р. йдеться про те, що 39 країн світу одержують значну частину необхідної їм води з-за кордону. Залежить від чужих водних джерел і Україна. Щорічна нестача прісної питної води становить у нас 0,4 куб. км. Більш як половина українських міст (причому їх кількість постійно зростає) мають значні труднощі з водопостачанням, близько 1300 сіл постійно постачаються привізною питною водою. Централізованим водопостачанням забезпечена лише четверта частина сіл України, переважна більшість сільського населення споживає воду з колодязів та свердловин, більшість із яких перебуває у незадовільному санітарно-технічному стані. Спостереження за якістю артезіанської води на діючих водозаборах свідчать про її погіршення.
Ґрунтові води в Україні забруднені промисловими та сільськогосподарськими стоками. Останнім часом спостерігається зростання нітратного забруднення поверхневих вод. Завідувач відділу комунальної гігієни центральної санепідемстанції МОЗ України Святослав Протас зазначив, що 2006 року 35% господарсько-побутових та 39% промислових викидів використаних вод потрапляли у навколишнє середовище недостатньо очищеними або взагалі без очищення. Внаслідок недостатнього фінансування практично не ведеться будівництво, реконструкція каналізацій та каналів водопостачання, запланованих державними та регіональними програмами охорони водних ресурсів, забезпечення якості питної води.
За оцінкою академіка РАМН Юрія Рахманіна, що прозвучала на круглому столі, Російській Федерації, де ситуація схожа, знадобляться мільярди рублів та не менш як 40—50 років, аби привести комунальні водопровідні системи у відповідність до стандартів якості питної води. В Україні доведення показників водопровідної води до європейського рівня буде не менш витратним, вважає авторитетний міжнародний незалежний експерт доктор Оуен Хайдс.
У Багдаді все спокійно?
Отже, в Україні практично немає джерел водопостачання з оптимальними показниками для споживання, крім окремих унікальних підземних, які вже розробляються великими й відомими виробниками бутильованих вод. Дрібнішим залишається використовувати для розливу інші підземні води, або навіть обробляти воду з-під крана, що не забороняється законом.
Щоправда, згідно з даними тестування, ситуація з бутильованою водою у нас не така критична, як у сусідній Росії, де, на думку академіка Рахманіна, більшість бутильованих вод не відповідають стандартам вищої та першої категорії якості. Українська асоціація споживачів провела тестування в «Укрметртестстандарті» (Всеукраїнському науково-виробничому центрі стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав виробників) дев’яти мінеральних вод та п’яти питних бутильованих вод, що продаються на теренах нашої країни. Для випробувань у торговельній мережі були анонімно закуплені найбільш поширені, доступні та вживані торгові марки, характерні для всіх регіонів нашої країни. Тестування проводилося за показниками безпеки згідно з діючими в Україні стандартами та вимогами ІСО. Варто зазначити, що вся протестована мінеральна вода відповідала вимогам нормативних документів за показниками безпеки. Тому при оцінюванні був застосований принцип primus intere paris (з латини перекладається як «перший серед рівних»). При оцінюванні води за цим принципом брався до уваги вміст нітритів. Вимоги нормативних документів — не більш як 0,1 мг/л. Серед мінеральних вод впевнено лідирує «Боржомі». Серед природних питних — «Оболонська», «Бонаква» та деякі інші.
Вода — їжа?
Те, що їжа це вода, ми сприймаємо як належне, але те, що вода є їжею, поки що сприймається важко. Однак сьогодні європейське законодавство зобов’язує вважати натуральні мінеральні води продуктами харчування. До таких вод належать підземні та джерельні води з постійним складом та без забруднень і шкідливих домішок, для яких допустима лише обмежена обробка для видалення нестабільних елементів за умови незмінності мінерального складу. При цьому така вода не є ліками і не вживається з лікувальною метою. Лише 2003 року було запроваджено обмеження на вміст мінеральних речовин у натуральних мінеральних водах. Раніше ж усе, що мало природне походження, допускалося для вживання. Інші бутильовані води найрізноманітнішого походження — з поверхневих водойм, підземних джерел чи навіть з-під крану — мають змінений склад, а отже, щоб бути придатними для споживання, проходять певну обробку і за необхідності дезинфекцію. Така вода вважається питною.
Як випливає з розмови за круглим столом, у нас ситуація складніша та заплутаніша. І річ не у відсутності загальноприйнятої (загальновизнаної, а не офіційної!) класифікації води, а у незіставленості підходів до її побудови.
2004 року один із найбільших виробників бутильованих вод в Україні компанія «Кока-Кола» стала ініціатором розробки технічного регламенту на натуральні мінеральні води на основі директив ЄС. Однак розроблений за наказом Держстандарту «Укрметртестстандартом» проект регламенту, як зазначила за круглим столом представник цієї організації Лариса Сафонова, загубився у надрах вітчизняної бюрократичної машини.
Вітчизняні фахівці схиляються до того, що всю бутильовану воду (це поняття в Україні означає всю вода, розфасовану в пляшки), крім мінеральної, необхідно віднести до харчових продуктів. Оскільки мінеральні води в нашому розумінні мають лікувальну або профілактичну дію, питними вони бути не можуть. Постійне «харчування» такою водою спричинить тяжкі наслідки, так само, як і споживання води, вільної від вмісту солей та мінералів — дистиляту (її і справді можна назвати штучною!). Критикують спеціалісти й такі «модифікації» призначення фасованої води, як «столова» чи «столово-лікувальна», які набули досить широкого поширення, ускладнюючи вибір споживачеві, змушуючи його губитися у здогадах.
Право знати
За даними президента Української асоціації споживачів Олега Самчишина, купуючи фасовану воду, споживач витрачає на вибір у середньому від кількох секунд до півтори хвилини. Навряд чи за цей час кожен із нас розбереться в інформації, поданій дрібним шрифтом на упаковці. Врешті-решт, споживач має право на те, щоб свій дорогоцінний час витрачати не на тонкощі законодавчої казуїстики, а на чітку інформацію про реальний хімічний та бактеріологічний склад води і джерело її розливу.
Як засвідчили результати дослідження, проведеного на замовлення власника марок таких відомих вод, як «Миргородська», «Моршинська» та «Трускавецька» — компанії IDS Group, ціна продукту при виборі уже не має для українців вирішального значення. На першому місці — критерій смаку та впевненість у якості. До інших вагомих критеріїв визначення переваг також було віднесено споживчі властивості води та популярність торгової марки. Одним словом, споживач має знати, за що він платить більше.
Обігруючи назву круглого столу, так і хочеться сказати, що різноманітні високі стандарти, які діють у нас, не гарантують безпеки, якщо немає постійного та надійного контролю. Протилежну картину можемо спостерігати на прикладі ЄС, де стандартів менше, їхнє призначення зрозуміліше, та й м’якші вони, зате моніторинг та контроль організовані на дуже серйозному рівні. Тому, власне, ми й намагаємося «гармонізувати» наше законодавство з європейським, а не навпаки.