У контексті агресії Росії увага аналітиків прикута до коливань світових цін на нафту, а терміни Brent або Urals віднедавна стали звичними і для обивателя. Незважаючи на таку ситуацію, в далекосяжній перспективі цінові котирування нафти визначатимуться тенденціями зниження. З часом перші місця за пріоритетністю посядуть природні ресурси, які поки що перебувають у "тіні". Одними з таких можна вважати водні ресурси, які вже тепер розглядаються і як альтернативне джерело енергії, і як фундамент сталого розвитку загалом.
Сучасне використання водної складової за масштабами і темпами експлуатації перевищує всі найінтенсивніші процеси використання природних ресурсів. Наприклад, загальне світове споживання прісної води в тисячу разів перевищує рівень експлуатації всіх видів промислової сировини. Крім того, цей показник кожні 20 років подвоювався й сягнув рівня 3,9-4 тис. км3 на рік. Якщо ситуацію не змінити кардинально, то вже на 2030 р. планета матиме справу з дефіцитом водопостачання на рівні 40% (Доповідь ООН про розвиток світових водних ресурсів , 2015 р.). Своєю чергою, такі процеси, згідно з інформацією Стокгольмського інституту екології, формують значні площі вододефіцитних територій. Нестача ресурсу прямо впливає і на сектор зайнятості, коли близько 42% робочих місць працездатного населення світу, можливо, визначатимуться значною водозалежністю (Доповідь ООН про розвиток світових водних ресурсів, 2016 р.).
Схожа ситуація стосується й України, майже вся територія якої характеризується значним водним дефіцитом. Хоча, на перший погляд, у нашій країні вдосталь водних ресурсів (є річки, озера, море), однак це помилкова думка. При визначенні рівня водопостачання одного жителя ЄС і України виявлено, що співвідношення не на користь нашої країни. Приміром, для України зазначений показник становить 1 096 м3, тоді як для Франції - 2 956, Греції - 5 246, а Норвегії - 83 735 м3.
Виходячи з цього, для нашої країни важливим є питання пошуку шляхів та інструментів поліпшення рівня водозабезпеченості. Поряд із такими консервативними пропозиціями, як економія води, впровадження нових технологічних рішень, розширення видобутку та підвищення рівня використання підземних вод, необхідно звертати увагу на альтернативні підходи.
Одним із таких підходів є концепція віртуальної води, ідею якої запропонував відомий учений-географ із Великої Британії Джон Аллен. Розробки було оцінено належним чином: у 2008 р. Аллен отримав Стокгольмську водну премію. Саму ідею віртуальної води Джону Аллену підказала його спостережливість. Викладаючи в Лондоні, він звертав увагу на те, що щоранку до супермаркету Sainsbury's під'їжджають вантажівки, вщерть завантажені продуктами з різних країн світу. Різноманітні овочі, екзотичні фрукти і багато іншого. При цьому більшість товару була привезена з-за кордону, і в місцях виробництва на нього витрачені чималі природні ресурси. Наприклад, вирощування чаю - водомісткий процес. Протягом усього сезону фермерські господарства Цейлону обробляють чайні плантації, використовуючи місцеві джерела води. Після збору врожаю листки чаю фасують, і під відомим брендом (наприклад, Lipton) він займає своє місце на полицях супермаркетів. Головне питання полягає в тому, що водні ресурси закладаються в продукцію в межах однієї території, а кінцевий товар доступний уже жителям не країн-виробників, а, приміром, Великої Британії.
Такий факт підштовхнув ученого до розробки підходів оцінки водної складової в експортно-імпортних операціях. Дослідник розробив свою концепцію, виходячи з того, що для виробництва конкретного товару або послуги використовується певна кількість води з різних джерел. Наприклад, для продукції АПК - це переважно дощова вода. Потрапляючи в грунт у вигляді опадів, вона концентрується рослинами й формує свій внесок у їх розвиток. Після цього більша частина використовуваної води просто випаровується, й вона не враховується у вартості культури, хоча позитивну роль цей ресурс уже зіграв, і його обсяги значні. Якщо йти альтернативним шляхом, довелося б задіяти технічні рішення доставки води для культур, а це, з фінансового погляду, не дуже вигідно. Для промисловості переважно використовуються поверхневі й ґрунтові води, значна частина яких теж випаровується у процесі виробництва.
Оскільки такі води невраховані, містер Аллен вирішив назвати їх віртуальними. Згідно з розробленою концепцією, всю віртуальну воду можна розділити на синю (дощова), зелену (поверхнева й ґрунтова) та сіру (забруднена).
Зазначимо, що продукція АПК і промислові товари істотно різняться за вмістом віртуальної води. Як правило, високі показники характерні для товарів, що самі собою водоємні або проходять тривалий виробничий процес. Рис, приміром, вирізняється значним водоспоживанням, тому обсяги віртуальної води великі. Аналогічна ситуація і з виробництвом бавовни, до того ж процес отримання та обробки тканини сам собою водоємний. У підсумку - значне споживання різних видів води.
Зберігаючись у товарі та його вартості, вода переміщується по ланцюжку від місця виробництва до кінцевого споживача. В умовах глобальної економіки відстані, які долають товари, становлять тисячі кілометрів. Якщо врахувати товарообіг між країнами й континентами, то показники торгових операцій дуже високі. Не менш значні і обсяги водних складових, а також їх грошове вираження.
Потоки віртуальної води формуються на основі експортно-імпортних операцій. Для забезпечення конкретною країною високих показників віртуальної води необхідні: достатня залученість синіх, зелених і сірих водних ресурсів у виробництво товару; прийнятні показники внутрішнього виробництва (вирощування культур, промисловість); висока активність зовнішньої торгівлі.
Є думка, що на сьогодні потоки віртуальної води не впливають на показники розвитку економіки, торгівлі або водозабезпеченості країн. Але це тільки на перший погляд. При аналізі структури торгівлі віртуальною водою виявлено, що деякі країни вже користуються цими перевагами. Наприклад, Японія - один зі світових лідерів з імпорту віртуальної води. Попри дефіцит земель для обробки та інших природних ресурсів, її населення забезпечене всіма необхідними продуктами і товарами для нормального життя завдяки імпорту продукції. Причому імпортується найбільш водоємна продукція, тим самим покриваючи наявний дефіцит прісної води. Схожа ситуація і в Саудівській Аравії, де у виробництві імпортованої продукції використовується багато води як у вигляді опадів, так і поверхневої.
Таким чином, як свідчить досвід, при нестачі прісної води значну її частину можна просто імпортувати, тим самим покриваючи дефіцит. Причому вигідно імпортувати товари з високою водною складовою.
Характеристики формування віртуальної води значно різняться у розрізі держав. За обсягом експорту віртуальної води та забезпеченістю власними водними ресурсами, необхідними для вирощування сільськогосподарських культур або виробництва промислової продукції, лідирують США, Китай та Індія; за імпортом - США і Японія. Наприклад, остання імпортує 127 млрд м3 води, що значно більше, порівняно з європейськими країнами.
Україна, згідно з розрахунками експертів, вирізняється значними обсягами формування віртуальної води. Зокрема, за експортом загальний показник фіксується на рівні 19,5 млрд м3, що перевищує базові обсяги водокористування по країні в цілому. За імпортом показник віртуальної води вже не такий високий і обмежується рівнем
1,84 млрд м3.
У фінансовому аспекті експортні потоки віртуальної води оцінюються у 8,5 млрд грн, за внутрішніми цінами, та 11,5 млрд дол. США - за світовими; імпортні - 5,5 млрд грн та 1,78 млрд дол. США, відповідно.
Основний вплив на потоки експорту чинить аграрне виробництво (близько 80% від загального показника), імпорту - промислові товари. Логічно, що Україна, поставляючи за кордон зерно, тим самим виводить за свої межі значні обсяги віртуальної води, якої в імпортних товарах не так уже й багато.
Отже, в Україні спостерігається відчутний (приблизно десятикратний) дисбаланс за обсягами експорту та імпорту віртуальної води. Як бачимо, характеристики зовнішньої торгівлі сприяють надмірному експорту віртуальної води за межі держави, що значно загрожує національній політиці водоспоживання загалом. Крім того, ситуація ускладнюється і значними ціновими варіаціями для ендо- й екзогенних потоків віртуальної води.
У зв'язку з цим потребує вирішення проблема недооціненості національних водних ресурсів України. Вони мають прийнятні характеристики, залучені в економічний оборот, але ціна, яку платить споживач, не відбиває їхньої реальної економічної цінності й не відповідає поточним умовам трансформації фінансово-економічних відносин. Своєю чергою, така недооціненість обмежує можливості використання інноваційних інструментів залучення водних ресурсів у сферу економічних відносин.
У регіональному вимірі, основне навантаження з віртуальної води лягає переважно на південно-східні регіони країни. Саме вони виступають локомотивами генерації потоків. Проблемою є окупація територій Донецької і Луганської областей та анексія Криму, оскільки вони формували істотні потоки віртуальної води. Особливу роль відіграє столиця, в якій концентруються штаб-квартири підприємств АПК і промисловості й через яку йдуть фінансові потоки. Ці лідируючі регіони виступають своєрідними "глобальними ворітьми" для потоків віртуальної води.
Регіони-аутсайдери локалізовані переважно в західній та північній частинах України. Але слід зазначити, що їхнє відставання від лідируючих значною мірою є наслідком наявних макроекономічних пропорцій і може бути виправлене зміною економічної кон'юнктури або природних умов (глобальне потепління для АПК).
Останніми роками наша країна входить до трійки світових експортерів зернових (після США та ЄС). Основні компанії, які постачають зерно на закордонні ринки, - "Нібулон", "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та "Kернелл". Їхня сумарна частка в експорті становить близько 25-30%. Згідно з розрахунками, орієнтовний обсяг віртуальної води в експортованій продукції цих компаній становить близько 5-6 млрд м3. Для порівняння: за даними Держстату України, обсяг використовуваної води для промисловості країни в цілому становить 4,8 млрд м3, а Києва - 555 млн м3.
Характерною особливістю є те, що зернові переважно експортуються в держави Близького Сходу та Азії, які таким чином покривають наявний дефіцит водних ресурсів за рахунок України.
За експортом продукції металургії наша країна також посідає вагоме місце у світі. Якщо загальний обсяг віртуальної води по галузі становить 1 млрд м3, то частка провідних компаній ("АрселорМіттал Кривий Ріг", "Запоріжсталь" та "Азовсталь") оцінюється у 340 млн м3.
Таким чином, Україна вирізняється значним потенціалом формування потоків віртуальної води. Питання ось у чому: для України це міф чи, швидше, реальність? На наш погляд, роль і значення характеристик віртуальної води для сучасної України - такі ж віртуальні. У цьому плані необхідно трансформувати наявні можливості в реальні підходи з поліпшення водозабезпеченості країни.
Основний напрям передбачає акумуляцію експортних потоків віртуальної води в межах країни та стимуляцію імпорту водоємної продукції. Такі процеси не можуть бути прямими, оскільки самі показники віртуальної води значною мірою опосередковані й похідні. Можливими шляхами є трансформація структури експортно-імпортних операцій і виробничих процесів.
Сьогодні склалася ситуація, коли в експорті переважає сировинна складова, і з України експортуються товари з низькою доданою вартістю. Саме в цих товарах концентруються значні обсяги віртуальної води, витрачені на їх виготовлення. Важливим заходом є посилення імпортної спрямованості зовнішньоекономічної діяльності. Необхідна переорієнтація на більш водоємні товари, які містять у своєму складі істотні обсяги віртуальної води. Це дозволить заощаджувати дефіцитні водні ресурси для України.
Що стосується галузевих особливостей, то важливо проводити більш зважену політику в аграрному секторі, коли щорічно з держави експортуються значні обсяги зернових культур, на вирощування яких потрібно багато віртуальної води.
Крім змін у зовнішньоекономічній та виробничій сферах, важливо застосовувати і фінансові стимули для суб'єктів експортно-імпортних операцій. Своєю чергою, для обліку цих позицій необхідне вдосконалювання законодавчих актів та вагома державна підтримка.
На думку багатьох експертів, у тому числі Всесвітнього економічного форуму у співпраці з Citigroup, Marsh & McLennan Companies, Swiss Re, Wharton School Risk Center, однією з ключових проблем розвитку довкілля в майбутньому буде постачання прісною водою, оскільки економічний розвиток та глобальне потепління посилюють навантаження на джерела й систему забезпечення свіжою водою.
Пошук і впровадження шляхів трансформації потоків віртуальної води в реальні водні ресурси є одними зі способів вирішення цієї проблеми. Слід зазначити, що результати можливі лише у віддаленій перспективі. Але вже тепер важливо звертати увагу на ці питання, щоб у майбутньому країна була забезпечена необхідними водними ресурсами.