Поки світові лідери на острові Балі обговорюють причини, перспективи та засоби боротьби з глобальним потеплінням, журналісти вже запропонували чимало простих і доступних засобів боротьби з цією проблемою в межах одного окремо взятого домогосподарства. Серед них — заклики повністю відмовитися від ламп розжарювання (замінивши їх на люмінесцентні) й... посадити дерево. Причому якщо перша рекомендація жодних заперечень у фахівців не викликає, то друга виявилася не настільки універсальною. Висаджування дерев у деяких випадках може принести окремим екосистемам не користь, а шкоду. Чого, як стверджують учені, ніяк не можна сказати про звичайні бур’яни.
Зокрема, Стівен Апфельбаум і Джон Кімбл, американські екологи-ґрунтовики, у своїй книжці «Вуглецевий менеджмент ґрунту: економічні, екологічні та соціальні переваги» не заперечують того факту, що ґрунт є наймісткішим і найнадійнішим резервуаром для зв’язування атмосферного вуглецю (після Світового океану). І саме ліси можуть бути найпотужнішим інструментом вирішення цієї проблеми. Однак якщо підходити до цього більш виважено, виявляється, що тільки молоді ліси зв’язують вуглецю більше, ніж виділяють його — у перерахунку на всю лісову екосистему. Крім того, висаджування дерев на бідних ґрунтах, які не мають багатої природної підстилки, призводить до ще більшого їх виснаження, а в деяких випадках і зневоднення. А малопрофесійні лісонасадження в не властивих їм місцях можуть ще й підвищувати небезпеку пожеж, що призводить до результату, прямо протилежного очікуваному. Стверджувати, що степові зони цілком захищені від подібного стихійного лиха, американські вчені не стали — цей аспект вони просто проігнорували. Зате відновлення історичних ландшафтів на території США може на 20 відсотків підвищити кількість зв’язуваного атмосферного вуглецю. Утім, аналогічні показники сільськогосподарських земель «під паром» або в разі застосування нульової технології обробітку (у процесі якого стерня залишається на полі й природним способом збагачує ґрунт) ненабагато нижчі — 10—15 відсотків. Отже, заросла бур’яном дачна ділянка може виявитися оптимальним індивідуальним внеском у справу боротьби з глобальним потеплінням.