| ||
Провал у селі Воля Старицька |
На початку лютого нинішнього року в «ДТ» було опубліковано матеріал «Чий інтерес лежить на дні Яворівського кар’єру?» У ньому, зокрема, йшлося про непередбачуване карстоутворення, викликане видобутком сірки відкритим способом. Через кілька тижнів карст, наче на підтвердження того, що автор статті з приводу нього не помилявся, нагадав про себе новими провалами. На території санаторію «Шкло» майже одночасно утворилося три ями, які незабаром «об’єдналися» в один просторий котлован площею 30 на 95 метрів і завглибшки 25 метрів.
Хоча з приводу появи ями і влаштували переполох, її виникнення не можна назвати сенсацією. В одному зі звітів, складеному ще 1988 року, зазначалося: після початку осушення кар’єру з’явилося вже понад тисячу провалів. Щороку на поверхні території, охопленої депресійною воронкою кар’єру, утворюється два десятки нових дір. Вони вже стали невід’ємною рисою пейзажу.
На жаль, став нормою і спосіб боротьби з геостихією, практикований державним підприємством «Сірка». Його аварійна бригада засипає воронки глиною. Заняття це, з погляду далекосяжної безпеки, малокорисне, оскільки його «апологети» вперто не бажають враховувати геологічну будову місцевості. А район цей вирізняється великою ділянкою товщі легкорозчинного гіпсу. У далекому геологічному минулому під впливом води в м’якій породі утворилася густа мережа печер. З часом природа закрила ці підземні ходи глинами, які не пропускають води, й розчинення гіпсу припинилося. Та з 1969 року (відколи почали розробляти сірчане родовище) з кар’єру інтенсивно відкачують підземні води. Природна рівновага порушилася. З ділянок живлення водоносних горизонтів, струмків і річок до карстових порожнин потекла прісна вода. Щодоби вона розчиняє і виносить кілька сотень тонн гіпсу, що активно вимиває карстові печери. Врешті-решт, склепіння печер не витримують ваги порід над собою і провалюються.
«Протиотрутою» номер один за такої ситуації, як рекомендують учені, може бути усунення першопричини катастрофи — негайне затоплення зяючого кратера кар’єру. Внаслідок цього припиняється вимивання породи, карстування вдається загальмувати. Надалі залишається лише ефективно усувати локальні воронки. Втім, їх надійно можна ліквідувати й сьогодні. А можна було це зробити і вчора. Технологія відповідна є.
Дешевий та дійовий спосіб боротьби з карстовими провалами вчені обгрунтували ще на початку сімдесятих. Перші досліди провів співробітник Інституту гірничо-хімічної сировини (м. Люберці Московської області) В.Подхалюзін. На прозорій моделі він вивчив фізичний механізм утворення в підземних пустотах осаду при нагнітанні суміші води з піщаним матеріалом. З’ясувалося, пісок, осідаючи з гідросуміші, щільно закупорює підземні порожнини. (Результати досліджень Подхалюзіна застосували на руднику підземної виплавки в Туркменії, де з допомогою закачування гідросуміші відходів збагачення сірчаних руд керували рухом гарячої води.)
Наступний крок зробили співробітники львівського ВАТ «Гірхімпром». У 1992 році почала загрозливо просідати гребля водосховища біля села Новий Яр у тому ж таки Яворівському кар’єрі. Щоб запобігти катастрофі, вздовж дамби пробурили десять свердловин і закачали в них 250 тисяч кубометрів меленого вапняку — відходів збагачення сірчаної руди (за десятки років роботи цього «добра» нагромадилося мільйони тонн). Через тиждень після операції просідання дамби припинилося, й ось уже десять років гребля стоїть міцно.
На жаль, цей досвід не набув поширення. Однак з допомогою такого методу при незначних витратах можна було б запобігти багатьом руйнаціям. За даними обласного управління ЧС, у двадцяти шести будинках у зоні дії кар’єру виявлено аварійні тріщини. Так це чи ні, але директор «Сірки» з капбудівництва вважає, що відселяти потрібно 312 сімей. Підприємство домагається цільових бюджетних коштів на будівництво житла для них. Після п’ятирічної паузи вдалося побудувати й довести до кондиції 68 квартир. Лише з заселенням заминка. Міськвиконком не хоче брати будинок на баланс: мовляв, «Сірка» порушує закон, оскільки віддає лише житло, а нежилі вбудовані та прибудовані приміщення хоче собі залишити». Структури воюють, а люди ночами продовжують прислухатися до тріску стін... У селі Воля Старицька шість років тому під одним дерев’яним житловим будинком утворився карст діаметром п’ять і завглибшки десять метрів. На щастя, тоді мешканцям пощастило вискочити.
Відпрацьований в околицях сірчаного кар’єру спосіб боротьби з карстом методом нагнітання можна було б використовувати й в інших регіонах. Карстуюча гіпсова товща на заході України поширена на понад 1000 квадратних кілометрів. Від польського кордону — до румунського. Входить до зони дії карсту й столиця Галичини Львів. Житлові будинки та підприємства в південних і південно-західних частинах міста стоять на порожнинах. Практично жодного протикарстового захисту споруди не мають. Халтурна експлуатація каналізаційної та водопостачальної систем лише сприяють деградації земної тверді. Тож незабаром обласне керівництво матиме можливість спостерігати за поширенням карстової небезпеки, не виїжджаючи з обласного центру.